Розповідаючи, помітно хвилювався син, детально і теж деколи емоційно – директор Іршавського районного історико-краєзнавчого музею. Два головні спікери меморіальної виставки, персонально присвяченої нашому земляку із Сухої Василю Попику – це Михайло Попик і Андрій Світлинець, вели мову про одну й ту саму людину. Виставку відкрили напередодні 80-річчя Карпатської України.
Доля цієї непересічної особистості цілком лягає у традиційні схеми сюжетів і фабул голлівудських блокбастерів: син селян-верховинців, строкова військова служба у чехословацькій армії, професійний мілітарний вишкіл, офіцер прикордонної варти, учасник оборони кресів Карпатської України, перехід професіонала-прикордонника в аналогічні формування хортистської Угорщини, розкуркулення радянською владою, в’язень сибірського ГУЛАГу, майже фантастичний шлях звільнення через посередництво Кореї, ООН і Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Реабілітований за життя і посмертно. В Європі, Америці подібні карколомні повороти у долі вже давно би були розтиражовані мільйонними накладами бестселерів.
Після Василя Попика залишилося напрочуд багато документів періоду різних влад, що панували на Закарпатті, і один портрет, де середнього віку чоловік – вчорашній політичний зек – постає перед нами у військовому строї чехословацького прикордонника, виконаний художником-в’язнем у далекому Іркутську в 1953-ому році. Він і став центральним експонатом виставки. А ще до десятка артефактів: рукописних і друкованих документів, книг, фотографій тієї далекої пори. Це лише незначна частина домашнього музею, що діє в колишній хаті Василя Попика, яким з любов’ю опікується невістка – дружина наймолодшого сина Михайла Васильовича.
На відкритті виставки виступили голова районної ради Віктор Симканинець та голова Іршавської територіальної громади Степан Бобик. На жаль, така, по-справжньому унікальна виставка, привернула увагу порівняно небагатьох наших співгромадян. Тим більше залишає прикрий осад цей факт, що відбулася подія напередодні історичної дати – 80-річчя Карпатської України.
Михайло ІСАК.
