Версія для друку Версія для друку

ХРОНОМЕТР ЖИТТЯ ВІДСТУКАВ 30 ЛІТ,.. як закінчилась війна в Афганістані

На Стрітення Господнє вже досить відчувалося, що зима почала поволі скидати маску суворості. Саме цієї погожої днини у сквері біля пам’ятника воїнам, полеглим в Афганістані, було людно. Тут з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав зібралися представники влади, духовенства, громадськості, а також, зрозуміло, що й воїни-афганці, учасники АТО. До речі, хронометр життя вже тридцять літ відстукав, як скінчилась ця безглузда війна в Афганістані, яка калічила долі молодих хлопців. Для історії це, можливо, – капля в морі, а для людини чималий шмат часу. Та все одно у всіх, хто боровся на тій війні, ще й досі залишились на серці такі незагоєні рани, наче після експансивної кулі.
Учасники урочистого зібрання поклали до підніжжя пам’ятника квіти. Кожен підходив до монумента з особливим щемом на душі, віддавав шану невинно вбитим. І на очі накочувались сльози, адже на цій війні, як і на будь-якій іншій, загинули чиїсь хоробрі чоловіки та сини… І скільки мрій і планів перетворилося просто в попіл, який роздмухав вітер часу… Відтак загиблих воїнів-афганців вшанували хвилиною мовчання.
Виступаючи перед присутніми, голова Іршавської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану Володимир Горзов навів окремі цифри. За його словами, у тій війні загинули понад три тисячі українців, зокрема п’ятдесят троє закарпатців, п’ятеро пропали безвісти. А скільки ж залишилося покалічених, зазнало душевних ран. Всім, хто потрапляв у цю країну, спочатку при відправці говорили, що вони йдуть допомагати дружньому афганському народу захищати свій суверенітет, надаватимуть інтернаціональну допомогу, а потім всі розуміли, що це – війна. Володимир Олександрович також наголосив, що воїни-афганці для всіх є прикладом мужності і відваги, для них слово «обов’зок» не є простим, а означає норму поведінки, стиль життя. З болем у серці він згадав про полеглих у Афганістані. Усім присутнім побажав шани, міцного здоров’я, довгих років життя, щастя, успіхів та мирного неба над головою.
За тими, хто загинув в Афганістані та під час бойових дій на території інших держав, протоієрей о. Василій Ігнат та архімандрит о. Агапіт Шпиняк відслужили молебень.
Вже у районному будинку культури розпочалась більш позитивно насичена частина 30-ої річниці закінчення афганської війни. Усім присутнім під мелодії пісень було запропоновано переглянути відеоряд з фотографіями учасників тих подій та загиблих на полі бою, а також померлих вдома. Потім до слова запросили голову райдержадміністрації Олександра Горіна, заступника голови райради Володимира Половку, міського голову Степана Бобика, голову обласної територіальної спілки ветеранів війни в Афганістані Віктора Югаса, голову районної організації Української спілки ветеранів Афганістану Володимира Горзова та заступника військового комісара райвійськкомату Михайла Поповича. З їх вуст на адресу воїнів-афганців лунало багато приємних і теплих слів подяки за мужність та вірність присязі, а також найкращих щирих побажань. Після цього перейшли до вручення нагород. Багатьох винуватців свята відзначили почесними грамотами всеукраїнської ветеранської організації. Як повідомив Володимир Горзов, звернувся по допомогу також до сільських голів району, завдяки чому пам’ятну ювілейну медаль отримав кожен учасник війни в Афганістані.
Відбувся і святковий концерт. Низку задушевних композицій виконав народний гурт «Коло друзів». Він зачепив за живе з влучністю снайперської кулі. Із запалом про бойові звитяги співали учні Сілецької ЗОШ І-ІІ ступенів Вадим Осійський та Василь Кинів. Своєю ліричністю вирізнявся виступ вихованки студії «Ліра» Уляни Попович. Теплотою емоцій повіяло від хореографічної композиції студії сучасного танцю «Be free» та народного вокального ансамблю «Ільничанка». Зачаровував своєю неповторністю спів студенток-практиканток Ужгородського коледжу культури та мистецтв Тетяни Жупанин й Каріни Молнар.
На завершення заходу воїни-афганці зібралися за святковим столом, де згадували бойові будні, ділилися враженнями від урочистостей, обмінювалися свіжими новинами…
Іван КОПОЛОВЕЦЬ.

Ваш отзыв

Ваш коментар