- Нове життя - https://nz-ir.com -

ЧЕРГОВА ПОРЦІЯ невигаданих історій від Михайла Ломаги

Нещодавно до рук мені потрапила чудова художньо-публіцистична книжка «Розлучення після весілля» Михайла Васильовича Ломаги з Броду, яка побачила світ наприкінці минулого року у видавництві «Карпатська вежа». Залюбки й по-літературному добре посмакував добірною порцією невигаданих історій, які автор занотовував протягом певного часу і потім приправив вишуканим художнім словом. Напрошується думка, що часто-густо життя з найрізноманітніших пазлів складає іноді таку неординарну картину ситуацій, яку породити людська фантазія просто не здатна.
Прочитавши книгу, можна знайти й логічне пояснення, чому вона так називається? Насамперед тому, що на самому початку подана історія з такою ж назвою. Йдеться про те, що ніби покохали одне одного двоє молодих людей, батьки яких важкою працею нажили певні статки. Все складалося добре і дійшло до урочистого поєднання доль. Та дівчина Марина почала щоразу більше розуміти, що її хлопець Іван загалом найбільше за все переймається грошима, навіть вона є для нього другорядною. На цю ситуацію яскраво проливає світло саме їх весілля. Хлопець посварив сватів через те, що, мовляв, він більше потратився на всі весільні заходи, ніж батьки його дівчини. Отже, різницю йому мають компенсувати. Це неабияк обурило Марину, і вона вирішила відразу подати на розлучення. Отак і розійшлися. До пояснення назви книжки, мабуть, можна додати і те, що у ній вміщено чимало історій, які також так чи інакше стосуються розлучень. Хтось поїхав на заробітки і там знаходить своє нове щастя, назавжди забуваючи про попереднє. Комусь за різних обставин доводиться брати шлюб вдруге через смерть коханої людини. Дехто вимушений це робити через розчарування у своїй другій половинці. На сторінках видання таке періодично трапляється.
Даються взнаки і медичні освіта та досвід роботи Михайла Васильовича. Випливає з того, що в книжці наведено низку цікавих випадків із лікарської практики. Людям у білих халатах вдавалося рятувати життя хворих за дуже складних обставин, іноді навіть, можливо, витягувати з того світу. Мова йде про пацієнтів колишнього головного лікаря району Станіслава Голопатюка, лікаря жіночої консультації райлікарні Петра Янтолика, випадок у колгоспному пологовому будинку с. Імстичово тощо.
У «Розлученні після весілля» вистачає неординарних ситуацій сімейного життя та на шляху до нього. До прикладу, хвора жінка заповідає чоловіку одружитись з найкращою подружкою. Таксисту підказують, де знайти біологічну маму, яка б за винагороду народила для його сім’ї дитину. Хлопця кохали дві дівчини-сусідки, то, враховуючи, що йшов із сватачами взимку, і все снігом замело, то потрапив у будинок і взяв шлюб не з тією, з якою планував. Дівчина стає донором для хлопця, щоб полікувати йому обпечені очі, і, зрештою, йде з ним під вінець. Чоловіки, повертаючись із заробітків, пробачають своїх дружин, які клялися у вірності, а все ж зраджували. Одну пару від помилок рятує шлюбна клятва…
У цей ряд також вплетено й історії, не позбавлені романтичних штрихів, а є й такі, що просякнуті трагічністю. Впадає в око, що герої-чоловіки цих розповідей дуже часто не вживають спиртного і не палять. Це цікава позиція у пропагуванні здорового способу життя. Все-таки відчувається, що Михайло Васильович – медик.
Коли зачитуєшся цією книжкою, то пригадуються розповіді сучасників про те, як свого часу захоплювалися мильними операми. Коли починалися ці серіали, то всяка робота припинялася, і вся увага була прикута до телевізора. Доходило до того, що богослужіння в церкві дещо коригували в часі, аби віряни встигали на перегляд улюбленої кінострічки. Видається, якби майстерно екранізувати історії письменника з Броду, враховуючи його художню манеру подачі тексту та влучне розкриття тем, передачу сплетіння різноманітних інтриг, то, напевно, всякі «Просто Марії», «Дикі рози», «Секрети тропіканки» запросто відчутно пасли б задніх.
Михайло Ломага лікує не лише тіло, а й душу, є тонким психологом. Свідченням цього є написані ним новели. У його творчому доробку нараховується вже дванадцять книжок. «Розлучення після весілля»– це ще один коштовний камінець у намисті художнього світу автора. Редактором-упорядником цього видання є Василь Шкіря – відомий письменник і журналіст з Іршави, який написав також передмову. Всього тут вміщено понад сорок житейських історій, кожну з яких можна вважати самостійною цікавою і довершеною оповіддю.
Радує те, що автор знаходиться у постійному творчому пошуку, бо інакше б засох, наче квітка без води і поживи. Тому хочеться побажати йому лише здоров’я, наснаги і натхнення та чекати від нього нових звершень на творчій ниві.

Іван КОПОЛОВЕЦЬ