Версія для друку Версія для друку

СТОМАТОЛОГ-ОРТОПЕД СВІТЛАНА КОРОЛЬ: «ВИСОКОЯКІСНА РОБОТА І ХОРОША РЕПУТАЦІЯ ЦІННІШІ ЗА БУДЬ-ЯКІ ГРОШІ»

Ну хто не мріє про білосніжну посмішку? Але для того, щоб її мати, дуже часто просто самим бажанням не обійтися. Потрібно ще наважитись піти до стоматолога. Щоправда, тут подеколи навіть фінансова спроможність не відіграє ніякої ролі. Банально, треба викроїти час і перебороти страх. А в нас трапляється, що зуб заболить, а ми відкладаємо візит до лікаря на невизначене потім. Махнувши байдуже рукою, тішимо себе думкою, що, може, переболить замість того, щоб вирішити проблему на початковій стадії. Хоч вже доступними стали сучасні технології, які значно мінімізують біль при лікуванні зубів, та доволі знайома картина, коли стоїш під дверима стоматолога, то все ж нерви дають про себе знати. А як чуєш гул бормашини, думаєш: «Боже, як сяду зараз в те, так би мовити, крісло тортур, то буде просто капець». Але тут мудрий і досвідчений лікар може кількома влучними словами якось підбадьорити і за лічені секунди цей страх стерти просто на порох.
Здається, що у стоматолога-ортопеда райстоматполіклініки Світлани Іванівни Король це навіть дуже непогано виходить. За своєю суттю вона – позитивна людина. Створена нею живильна аура діє на кшталт зброї масового ураження. Звісно, по-хорошому. У її випадку якоюсь мірою спадає на думку відомий вислів: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». Як відзначають самі пацієнти Світлани Іванівни, вона завжди охайна, працює у гарно випрасуваному халаті, у масці, медичній шапочці, а також у рукавичках. Весь інструмент та все довкола у кабінеті має бути бездоганно стерильним, тому ніяких огріхів у цьому плані собі не дозволяє. У роботі використовує перевірений високоякісний матеріал відомих світових брендів. Сама зізнається, що цей вишкіл у неї ще зі студентських років. І загалом про навчання в Українській медичній стоматологічній академії у Полтаві згадує з нотками трепету в голосі. На адресу рідного вишу не шкодує компліментів. Каже, що заклад – один з найдревніших, славиться своїми багатими традиціями, має унікальні можливості для надання студентам величезного багажу практичних навичок із застосуванням новітніх технологій. Уже з четвертого курсу усі, хто тут вчиться, приймають пацієнтів. Зрозуміло, що за кожним студентом закріплений лікар, який добре знається на всіх тонкощах цієї справи. Світлана Іванівна навчалась безкоштовно. Тому, згідно з чинним законодавством, три роки мала відпрацювати на державу. З академії її направили трудитися в Іршавську райстоматполіклініку лікарем-ортопедом. А вона й не жалкує, адже ця сфера діяльності є однією з найзатребуваніших. Як відомо, стоматолог-ортопед займається відновленням функцій зубного ряду, в першу чергу жувальних. І так улюбленій роботі жінка присвячує себе вже дев’ятий рік.

Стати лікарем мріяла ще з дитинства. Ніхто її до цього не спонукав і не нав’язував жодних думок з подібного приводу. Насамперед вдячна батькам, що ставилися до всього з розумінням. Коли хворіла, то на її шляху завжди траплялися хороші, ввічливі та кваліфіковані люди в білих халатах. Допомога, надана ними, була ефективною. Тоді у неї й виникали думки, яка це чудова професія, адже у гарячий момент можеш суттєво допомогти людині в біді. Коли вже підросла, то більше визначалася з напрямком. А навчаючись у 8-9 класах, вже активно розпочала підготовку до того, щоб в майбутньому бути стоматологом.
Коли заходиш у кабінет до Світлани Іванівни, то бачиш, що на стіні висить чимало різноманітних сертифікатів про участь у тих чи інших заходах щодо підвищення кваліфікації. Старається кілька разів на рік відвідувати такі курси і робить це з власної ініціативи. Звісно, й оплачує за них зі своєї кишені. Як пояснює сама, хоче йти у ногу з часом, ні на крок не відставати від сучасних новинок. До прикладу, у жовтні минулого року побувала на конференції «Досвід і поради практикуючих лікарів», що проходила у Львові. Нещодавно повернулася з курсів «Препарування під непрямі реставрації», які проводили в Ужгороді. Такі поїздки, безперечно, збагачують, адже, так би мовити, варишся в соку іменитих лікарів.
За свої знання, практику і труд кожному хочеться належної віддачі. На жаль, у нашій країні з цим доволі сутужно. Знаючи це, після закінчення вишу в жінки виникали думки покинути Україну і перебратися до Чехії. Звичайно, там більше можливостей для самореалізації, та й оплата праці на набагато вищому рівні. У неї була така чудова нагода, адже там працював батько. Зараз з цим уже складніше, та й потрібно переїжджати всією сім’єю. Все ще сподівається, що медичні реформи, які проводяться в державі, позитивно позначаться й на роботі у відповідних установах місцевого рівня. Хочеться, щоб більше уваги приділяли насамперед оновленню устаткування, забезпеченню матеріалом для пільгової категорії населення. Мріється про комфортну стоматологічну поліклініку із сучасними обладнанням та технологіями, які використовуються провідними стоматологами у європейських країнах.
Попри різні негаразди та нюанси, все ж пацієнти частіше звертаються до лікаря. Жінка зізнається, що в її практиці бувають навіть парадоксальні випадки. Каже пацієнту, що може ще врятувати зуб, а він переконує, що краще піде і вирве його. Зрозуміло, що це у подальшому прямий шлях до протезування. До речі, кілька слів про нього. Зубні протези бувають пластинчасті, з акрилу, нейлону, поліуритану. Діляться на повні і часткові, незнімні мостоподібні та імплантати. Є ще знімне (бюгельне) протезування. Воно зараз стає доволі популярним. Також можна ставити коронки, вкладки, вініри. Тому одна справа, коли для протезування звертається пенсіонер, а інша, як його потрібно ставити ще зовсім молодій людині. У будь-якій ситуації Світлана Іванівна намагається знайти компроміс, враховуючи індивідуальні аргументи клієнта. Загалом пацієнтам радить чистити зуби двічі на день, користуватися зубною ниткою, обмежити вживання білого порошку (ідеться про цукор), кинути курити, приводити дітей до стоматолога, самим відвідувати його хоча б раз на рік. Своєчасне відвідування фахівця допоможе запобігти розвитку захворювань і зробити лікування безболісним. До того ж здоров’я ротової порожнини – це набагато більше, ніж просто гарна усмішка.
Лікар каже, що дуже часто до спеціаліста не звертаються через страх. Їй з цим доводилося стикатися неодноразово. Нещодавно одна жінка з тиждень ходила в райстоматполіклініку. Просто, бувало, стояла під дверима і ніяк не наважувалася зайти. Повертаючись додому ні з чим, вигадували різні псевдопричини, через які не вдалося потрапити до фахівця. У ситуацію втрутився чоловік, бо запідозрив щось не те. Потім на прийом вони прийшли вже разом. Та спеціалісту потрібно довіряти, бо це запорука успішного лікування.
Як знаємо, побутує думка, що у приватній структурі краще лікують, ніж в державній. Стоматолог переконана, що тут все залежить від конкретного лікаря. Якщо ти віддаєшся праці сповна, маєш гарні базові знання, дбаєш належно про досвід, використовуєш у роботі якісний матеріал, то немає різниці де працюєш. Хіба що у державній установі, можливо, не дозволиш собі більш модерного устаткуванння чи супероздоблення кабінету. Також з цього приводу додає: «Кожна людина в ідеалі повинна займатися тим, що у неї дуже гарно виходить та подобається їй. Я вмію допомагати створювати чудову посмішку. Найбільша насолода, коли люди з вдячністю йдуть з кабінету. Тому для мене високоякісна робота і хороша репутація цінніші за будь-які гроші».
Жінка пригадує доволі цікавий випадок зі своєї практики. Якось до неї завітав пенсіонер, який не розгубив почуття гумору, і з цим у нього було усе гаразд. З болем виклав свою проблему, пояснивши, що через нюанси із зубами не може нормально спілкуватись, а йому ще в церкві потрібно зачитувати вголос молитви. Зрозуміло, що тут постраждала й естетика ротової порожнини. Це було ще тоді, коли жінка лише прийшла працювати в райстоматполіклініку. Лікар зробила все від душі, підключаючи всі необхідні і знання, і вміння, і можливості. За якийсь час цей чоловік навідався знову. Почувся стук у двері, вони відчинились, і на порозі цей пацієнт стояв уже з дружиною. Дещо запереживала, що щось все ж не так. Та клієнт однією фразою зняв усяку напругу: «Світлано Іванівно, ви з мене зробили першого легіня на селі, тепер настала черга для моєї дружини». Цей випадок для лікаря став ще одним потужним імпульсом для самовдосконалення. Він також підтвердив, що найкращою рекламою є «жива», адже задоволений пацієнт свого випробуваного спеціаліста обов’язково порадить знайомим.
До речі, нещодавно стоматологи зустріли своє професійне свято. Для Світлани Іванівни воно ще й сімейне, адже чоловік Іван працює зубним техніком. У цей день вони традиційно збираються з колегами, щоб відзначити. Запам’ятались їй також й урочистості, які кілька разів проводили на районному рівні з нагоди Дня стоматолога. Колегам хочеться побажати міцного здоров’я, матеріального і морального задоволення від роботи і постійного професійного росту.
Безперечно, справа життя – це святе. Але потрібно дбати й про відпочинок, аби трохи переключитись на іншу хвилю. Найбільш приємно і з користю це виходить у колі сім’ї. Разом з чоловіком з величезною насолодою і захопленням спостерігають за першими проявами талантів чотирирічного сина Денисика, який тішить своєю винахідливістю, дарує незрівнянні ні з чим емоції. Мабуть, у такі хвилини і сам переживаєш дитинство заново…
Іван КОПОЛОВЕЦЬ.

Ваш отзыв

Ваш коментар