- Нове життя - https://nz-ir.com -

Закарпатець з когорти Стороженківців

Приємна звістка надійшла на адресу редакції «Нового життя» цими лютневими днями. Наш земляк, який народився 3-го січня 1951-го року в нашому районі у Загатті, Андрій Андрійович СИНИТАР став іноземним членом Національної академії мистецтв України.
Уже мистцем із іменем, у 1984-ому став членом Національної спілки художників України, у середині 1980-их живописець і графік виїхав на постійне місце проживання у Канаду. Свій неординарний талант він і там не тільки зумів зберегти, але й збагатив новими гранями, які виграють уже на світовому овиді. Таке не кожному і вдається, хоча після падіння залізної завіси не один художник протоптав стежину за кордон, але із наших іршавчан на подібну вершину із сучасників поки що не піднімався ніхто.
Наразі для наших читачів подаємо передрук із журналу «Образотворче мистецтво». Сподіваємося, що зможемо через деякий час більш предметно ознайомити своїх передплатників із творчістю Андрія Андрійовича Синитаря.

СИНИТАР АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ (Канада) – художник – іноземний член Національної академії мистецтв України (2017), живописець і графік. Член Спілки канадських мистців (1993) і Української спілки образотворчих мистців Канади (1991), член Національної спілки художників України (1984).
Учасник українських і міжнародних виставок, конкурсів та аукціонів з 1972 р. Синитар Андрій знаний як майстер тематичної картини, портрета і пейзажу. Тематика його творів – рідні Карпати, цикл життя, свята, традиції й обряди.
Художник використовує оригінальні техніки, працює в сучасному фігуративному живописі, створив свій «національний духовний стиль».
Синитар Андрій навчався у Київському державному художньому інституті. Його викладачами були М. Стороженко і В. Чеканюк. Брав участь у численних групових виставках в Україні, Росії, Канаді та США, де був відзначений винагородами. Його твори знаходяться в Національному художньому музеї України (Київ), в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая та інших музеях України, в Міністерстві культури України, в Національній спілці художників України, музеях, галереях та приватних колекціях України, Франції, Італії, Росії,
Німеччини, Фінляндії, Швеції, Канади і США.
Основні твори:
«Земля» (1980), «Весілля» (1981), «Портрет батька» (1982), «Моя мати» (1987), «Народне свято» (1988), «В гостях у діда» (1989), «Великодній настрій» (2009), «Автопортрет» (2013), «Українські поселенці в Канаді» (2013), «До Різдва» (2014), «Борітеся – поборете» (2014), «Аркан» (2014), «Пастух» (2015), «Мадонна – Трипільська» (2016), «Вічність» (2016), «Традиції незабутих предків» (2016), «Верховинка» (2016), «Портрет дружини -художниці» (2017), серія графічних робіт «Ритми Карпат» (2010-2014.
Твори Андрія Синитара наповнені великою любов’ю до рідної землі – України. їхня тематика – з’єднання природи і людини; сучасність, зв’язана з минулим, піснями, звичаями, казками і легендами. Художник часто проводить персональні виставки з метою ознайомлення з українським мистецтвом людей з англомовного середовища.
1951 – народився 3-го січня на Закарпатті 1972 – початок виставкової діяльності;
1973-1978 – студент Київського державного художнього інституту. Викладачі – В. Чеканюк, М. Стороженко.
1984 – член Національної спілки художників України;
1991 – член Української спілки образотворчих мистецтв Канади;
1993 – член Спілки канадських мистців.
Він запав в око академікові Миколі Стороженкові, бо був його учнем, був кращим із великої плеяди Вчителя. Але доля так склалася, що він покинув рідну Україну і опинився в даленій Канаді, де нині плідно і творчо працює. Вчитель пригадує останні незабутні зустрічі з Миколою Андрійовичем у його майстерні в холодні дні березня 2015-го, одна із розмов торкалась художника Андрія Синитара. Стороженко говорив емоційно і щиро, наголошуючи на творчих здобутках його учня, вихідця із Закарпаття − Андрія Синитара. Він висловлював надію, що за високі заслуги художника можна би було прийняти в члени Національної академії мистецтв України. Проте Миколи Андрійовича раптово не стало, а ця ідея поки що витає.
Отже, Андрій Синитар − родовитий закарпатець, що силою свого творчого вияву продовжує і розвиває з новаторським баченням традиції закарпатської та київської шкіл. Поєднував начебто непоєднуване. У нього за плечима − сорокарічна творча праця та понад вісімдесят персональних і групових виставок.
Він шанований у світі мистець, його твори з приємністю експонують галереї Канади, США, Німеччини, Франції та інших країн. Його полотна високо і позитивно оцінювала мистецька критика, зокрема такі відомі мистецтвознавці, як Богдан Стебельський, Галина Костюк, Олена Вавришин та інші.
Як стверджує сам автор: «Я продовжує традиції європейської школи з сучасним розумінням життя. Користуюсь новими формами виразу, єднаю композицію з кольоровим орнаментом, абстрактним розумінням ритмів, фактур». Темою в мистецтві Синитара є рідна українська земля, взаємозв›язок людини і природи, минуле і сьогодення, а також пісні, звичаї, перекази та легенди. В його полотнах «Весілля» (1992), «Великодній настрій» (2009), «Аркан» (2015), «Традиції незабутих предків» (2016) − свята, гумор, теплий колір − ніжна любов до України.
За словами М. Стороженка: «Одного разу Тетяна Яблонська сказала про його (А. Синитара. – В. П.) роботи, що цікавий художник Синитар із Закарпаття. Він має свій стиль і національну ідею».
«Щасливий день», «Весілля», «Танець молодої» (усі – 2012) − з-поміж інших їх вирізняє стилістика та оригінальна творча манера виконання. В полотнах мистця пульсує поєднання фігуративного модерну та національної ідеї.
Рефлексії художника присутні в його картинах на теми нинішньої нашої історії − подій Майдану, війни на Донбасі проти російського агресора. Усі ці події він співпереживає разом із нами − українським народом, його малярські висловлювання вилились у полотнах: «Слава Героям Майдану!» (2015), «Росія − агресор», «Голодомор 1932-1933» (обидві – 2016). Андрій Синитар живе з Україною в серці − її радощами, переживаннями, гіркими місяцями військових протистоянь, він в англомовному світі стверджує ім›я незалежної України.
Стороженко планував зробити виставку в Києві, присвячену 200-річчю Тараса Шевченка за участю учнів його майстерні, тих, хто живе в Україні і за її межами. Сам виконав ескіз до картини «Пророк». Синитар передав дві картини до проекту − «Слава Героям Майдану!» і «Мені тринадцятий минало». Професор Стороженко говорив Андрієві: «В тебе є цікаві експерименти на основі українського і світового мистецтва».
Концептуальність авторського бачення, свіжість та новаторство у прочитанні традиції, сутнісність емоційного сплеску, − усе це характерне для українського закордонного майстра Андрія Синитара.