Версія для друку Версія для друку

ЧАЙКА НАД БОРЖАВОЮ

У переддень свята Водохреща зима, немовби розізлившись, що, досягши апогею, їй прийшов час втрачати свої укріплені морозами і сніговіями позиції та нехай і поволі та поки що далекому, але піддаватися неминучому подиху весни, кидала із неба то пригоршні снігу, то влила між пальцями пасма неприємного дощу. Незважаючи на нездалу погоду на березі Боржави, званого у цьому місці у Приборжавському – На циганках, зібралося більше двадцяти чоловік різного віку люду, аби очистити від снігових кучугур просторий майданчик. Тут уже традиційно впродовж останніх десятиліть відбувається велике освячення води.
«Святе Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Водохреще, Йордань – під такими іменами зберегла Церква та народне благочестя велике двонадесяте свято, що звершується 19 січня.
У цей день згадується подія Хрещення Іісуса Христа. Згідно Святого Євангелія, Христос, якому виповнилося вже 30 років, прийшов цього дня на річку Йордан, де хрестив Іоанн Хреститель хрещенням покаяння (на ознаку очищення від гріхів). І хоча у Іісуса, як у Боголюдини, не було ніяких гріхів. Він прийняв хрещення від Іоанна, щоб освятити обряд, за яким відбувається очищення людини».
Це цитата із подарованого православного календаря настоятелем Афінського храму Святого Фанурія (для україномовних) протоієреєм Михайлом Юрином.
І ті, що потрудилися перед тим, і ті, хто з деякими із них тільки прийшов на велике повечір’я до місцевого Свято-Покровського православного храму, можливо, й не бачили, як опівнічної пори ясен-місяць спочатку виглянув із-за важких хмар, а потім розірвавши їх тьмяну і густу, як верета з домотканого полотна, пелену розсипав по ясному небу з великих долонь яскраві жарини зірок. Мабуть, що не було серед очікуючих великого освячення води, мова про тих приборжавчан, які прямо з дому прийшли до річки, і хто би так або інакше у перемовинах торкнувся в позитивному ключі цієї теми. Вона настільки благодатна, що її не обійшов і настоятель храму протоієрей о. Олександр Ряшко, уже під час освячення води.
А до того на утрені величання: «Величаем Тя, Живодавче Христе, нас ради ныне плотию крестившагося от Иоанна в водах Иорданских». Літургію, як і передбачено завершують заамвонною молитвою, про що очікуючих сповіщає святковий церковний передзвін. Ті своєю чергою спостерігають двосторонню людську ходу, яка перетворює гурт над Боржавою у кількасотенну, якщо не в тисячну громаду.
Широке коло людей між штреком (вузькоколійкою) і Боржавою застигає у молитовному захваті, що охоплює водночас всіх і кожного осібно. Над плином річкових вод, над головами вірних зринає до неба щира молитва. Лунають слова зі Святого Євангелія, і цю Книгу підносить над річкою, над своєю головою, над громадою, над цілим селом протоієрей Олександр Ряшко. Відбувається повне кадіння присутніх отцем Олександром та дияконом Василем, які чинно проходять між колом своїх земляків та принесених ними кантами, банками, товканами, карафками, ажурними корзинами, сплетенеми із лози, в яких щільно сидять скляні банки різних розмірів..
«Свято має ще назву Богоявлення, тому що під час Хрещення Іісуса Христа, явився Бог Трійця: Отець промовив з неба, втілений у людській природі Син ступив у Йордан, а Дух Святий зійшов з неба у вигляді голуба. Свято це було встановлене у другій половині ІІ століття, і спочатку його відмічали одночасно з Різдвом. Лише у ІV ст. Різдво було відокремлене як самостійне свято».
Те саме джерело.
О.Олександр, промовляючи слова молитви, тричі опускає у надзвичайно чисті, аж голубі під ясним небом води Боржави Хрест, чим і завершується святе таїнство. А ще до цього, вниз понад руслом пролетіла біла чайка. І знову безмежна вись неба. Священик умивається і чинно йде щедро кропити прихожан, так само як і принесені ними повні сосуди.
Святкове вітання. Помазання миром.
Збуджені. В піднесеному настрої люди поспішають додому, щоб окропити святою водою рідних, близьких, домівку, худобу і ґаздівство. Щоб Божа сила оберігала.
***
Того дня Боржава для жителів більше десятка сіл у її верхів’ях та долині символізувала той древній Йордан, у води якого зайшов Син Божий і над яким зійшов Дух Святий, а над нашою річкою за течією у небесних висях пропливала чайка.
Михайло БОРЖАВСЬКИЙ.

Ваш отзыв

Ваш коментар