- Нове життя - https://nz-ir.com -

Бджолині таємниці

Медоносна бджола (Apis mellitera) здатна жити і виживати в досить різних умовах: у розщелинах скель, у різноманітних пустотах і навіть у місцях доволі відкритих – на гілках дерев, на горищах будинків, причому інколи в дуже суворих умовах. Але вижити під час різноманітних катаклізмів, яких за мільйони років на Землі було чимало, медоносній бджолі допомогла ідеальна пристосованість до життя в дуплі дерев. Це дало можливість використати бджолу і в сільськогосподарській діяльності людини, що було пов’язано зі створенням штучного житла для бджолиної сім’ї, так званих вуликів. Жодну з інших медоносних комах не вдалося пристосувати до життя в таких умовах, тобто вони не мешкають у вуликах.
Житло, яке для бджіл створювали люди на різних етапах розвитку, було різне. Спочатку – борті, потім вулики-колоди, сапетки, ще пізніше – різного роду конструкції у вигляді ящиків. Таке житло завжди декларувалось як наближене до природного дупла або навіть ефективніше за нього. Та беззаперечним залишається факт, визнаний усіма дослідниками, що дупло дерева залишається ідеальним житлом для бджіл як за показником продуктивності сім’ї, так і за стійкістю до хвороб.
Робилися і робляться нескінченні спроби повторити феномен дупла у сконструйованих вуликах, однак вони не дають жодного ефекту. Незважаючи на всю простоту цієї природної конструкції, суть явища бджолиного дупла пояснити не вдається.
Першим рукотворним житлом для бджолиної сім’ї стали борті, які виготовляли відтоді, як з’явилися металеві знаряддя праці методом розширення природних порожнин дерева або створення їх у звичайному дереві в лісі. Тобто борті ніби імітують ідеальне дупло.
Виявляється, що в борті вже немає ефекту природного бджолиного дупла, адже там з’являється волога – головна проблема виживання бджолосім’ї.
Проблеми, викликані сирістю, перейшли у вулик-колоду, і більшою чи меншою мірою в усі наступні моделі вуликів. Людині не вдалося створити вулик з ефектом бджолиного дупла і поки що ніхто не зміг визначити, в чому саме полягає цей ефект. Існує багато різноманітних теорій, але вони поки що далекі від дійсності.
Якщо немає пояснення феномену бджолиного дупла, тоді потрібно розглядати явища, які не вписуються в сучасні теорії бджільництва. Їх є три.
Перше: чому бджолина сім’я, навіть в найспекотніший період, в першу чергу герметизує верхню частину свого гнізда, запрополісовує найменші щілини всупереч намаганням пасічника вентилювати вулик зверху і чому бджоли запрополісовують стелю, а не покривають воском, якого у бджолиній сім’ї завжди багато?
Друге: чому, маючи один невеликий льошок у дуплі дерева, бджолина сім’я не має проблем з вентиляцією, особливо коли з нектару випаровується велика кількість води. При цьому в дуплі залишається досить сухо, зберігається комфортна температура та вологість.

Третє питання полягає ось у чому: всім відомо, що бджолина сім’я розпочинає вирощувати розплід ще в безвильотний період, наприкінці зими і рано навесні, а для цього потрібна вода в рідкому стані, та й у досить значній кількості (мінімум кілька літрів), вже не говорячи про потреби самих бджіл. Бджолина сім’я запасається медом та пергою, а водою – ні. Пояснення, що мед у своєму складі має 20 % води і цього достатньо для бджолиної сім’ї, м’яко кажучи, некомпетентні, адже в сухому дуплі дерева така кількість води бути не може.
Всі рукотворні конструкції абсолютно не відповідають ефекту бджолиного дупла з таких причин:
В усіх існуючих конструкціях для відтворення ефекту бджолиного дупла потрібно зберігати природну будову бджолиного гнізда в усі пори року і за будь-якого втручання – під час огляду чи відбору продукції.
Усі рукотворні житла для бджіл використовуються для отримання меду та інших продуктів бджільництва. При цьому, зазвичай, порушується природна побудова бджолиного гнізда (якщо вона навіть була). Конструкції вуликів, які існували й існують сьогодні, не дозволяють зберігати природну побудову бджолиного гнізда.
Та бджола з її умовними рефлексами, які мають здатність утворюватись та змінюватись, може пристосовуватись до будь-яких кліматичних змін чи до змін умов життєдіяльності. Свого часу бджолині сім’ї пристосувались до життя в дуплі, де, звичайно ж, інші умови, особливо, умови зимівлі. Потім пережили борті, і в наш час, успішно пристосувались до умов рамкових вуликів. І порівнювати, прирівнювати чи повторювати умови зимівлі в дуплі і в рамкових вуликах особливої потреби немає.
З усього видно, що природа наділила бджолу великими можливостями та кількаразовими нормами життєвої енергії. В той же час у природі за все потрібно платити: за природні катаклізми та різні техногенні катастрофи та прорахунок пасічника бджола розраховується тією ж таки життєвою енергією.
А для тих, хто ще тільки долучився до корисної, цікавої й непростої справи, нагадую, що для пасічника найважливіше в бджільництві – це спостережливість, а найважче – це мед та інші бджолопродукти ( в прямому розумінні) та їх реалізація.
Підготував Юрій САМОРИГА,
пасічник.