Читач «Нового життя» уже доволі щільно знайомий із творчістю нашого земляка, київського скульптора Василя Білея. Цієї осені митець зробив собі творче відрядження на батьківщину. Кілька телефонних діалогів та доволі розлога у часі зустріч із різноманітними темами до розмови все одно залишила за рамками публікації, що постала згодом на сторінках Іршавського часопису, кілька незавершених тем.
Одну із них, як обов’язкова у взаєминах людина, надіслав на електронну адресу районки відповіді на запитання що були задані ще два місяці тому. Що і пропонуємо увазі читача.
Характер і простота лінії, мистецтво в графіці, надзвичайна спостережливість за навколишнім життям, що вирує в Києві, – людина її соціальна взаємодія, архітектурні форми, природа, птаство, – все це присутнє в творчості геніального графіка, перш за все жінки – Олени Георгіївни Малакової. Це все я помітив в мистецько-графічній творчості пані Олени.
– Василю, а як ти познайомився з творчістю Олени Георгіївни, як все почалося?
– Чудовий столичний сонячний літній день. От запис у моєму щоденнику за 15 липня 2015 рік – «пані Олена Малакова по спеціальності – графік (агіт-плакат), закінчила нашу Академію мистецтв, свого часу, це був Київський державний художній інститут (КДХІ)».
До речі, цими днями ознайомився з деякими графічними творами Олени Георгіївни, геніальні сюжетні багатофігурні композиції, талант від природи. Потрібно мені познайомитись досить глибше з творчістю пані Олени.
Зачіпає дуже глибокі життєві теми, до речі, багато в чому можна повчитись в неї, дуже любить творчість Михайла Опанасовича Булгакова.
В 1991 році виповнилось сто років з дня народження великого українця. По спуску столичної вулиці Андріївський узвіз розташований двохповерховий (з підвалом) будинок-музей творчості Михайла Опанасовича. На той час там проходили реставраційні роботи, очолювала їх архітектор Ірана Магомедівна Малакова (дружина Дмитра Васильовича Малакова, рідного брата художника-графіка Георгія Васильовича Малакова).
Запис у щоденнику: «На днях знайшов у інтернеті декілька фотознімків – пані Олена зробила чорного кота з золотими вусами, і цей АRT-скульптурний твір був встановлений на фасаді даху будинку-музею Булгакова. Є фото, де автор твору Олена Георгіївна зі скульптурою сидячого кота Бегемота з твору « Майстер і Маргарита».
На мою думку, цей ART-твір зроблений пані Оленою Георгіївною є першим в Молодій Україні в далекі 90-і роки, дуже нестандартний підхід в мистецтві, і мене це надзвичайно вразило, таке надсучасне мислення автора цього твору.
Також бачив начерки олівцем чи пером, зроблені ще в дитячі роки, а також твори акварельні виконані нею в 13 і 17 років. Вже тут є уважна спостережливість за навколишнім життям, що її оточувало. Також самовивчення французької мови з авторськими малюнками і створенням свого журналу для сімейного кола з назвою «LE PLAFOND». Вийшло номерів сім, від дванадцяти до двадяти п’яти сторінок кожний журнал. Я вражений від рівня, на якому все виконано, словами не передати – ГЕНІЙ.
Свого часу Олена Георгіївна працювала над ілюстраціями на французькій мульт-студії, філіал якої був у Києві. У 2007-10-ті роки працює творчим ілюстратором у видавництві газети «Казковий вечір» .
– Давай повернемось до сьогодення. А над чим зараз в мистецтві працює ОленаГеоргіївна?
– Цієї «Зеленої осені» я приїхав в Закарпаття, в моє рідне село Суха, відвідати мою рідню – батьків. Також протягом вереснево-жовтневого часу тут виконав в камені мармур, скульптурний твір, рельєф дівчинки для надгробного пам’ятника. Скульптура встановлена на цвинтарі одного із сіл Хуського району. Класний твір у Божественному камені.
В кінці жовтня приїжджаю в столицю. Життя тут вирує.
Вирішив прогулятись осіннім містом і відвідати пані Олену.
Я приходжу на вулицю Дашавська, де живе і працює пані Олена. Для мене – несподіваний подарунок від неї – авторський мистецький графічний твір в кольорі, назва «Мій товар».
На творі зображено продуктовий ринок, а також паркова територія Київського політехнічного інституту, також присутній на творі образ з спини автора – Олени Георгіївни і мій образ. Нестандартний підхід в роботі. Мені дуже приємно. Геніальний твір в моїй мистецькій колекції творчості Малакових. До речі, Олена Георгіївна – дочка заслуженого художника-графіка Георгія Васильвоича Малакова.
Для мене – скульптора, графіка завжди викликала захоплення строгістю і точністю ліній, раніше все це я бачив у книгах і музеях. От випала мені доля познайомитись з жінкою в теперішій час, не побоюсь цього слова – генієм, художником-графіком Оленою Георгіївною Малаковою. Енергія в її творчості хвилює, лінії і колір в творах точно передають образ, задуманий автором.
Ця моя розповідь дуже стисла, але для даного формату я передав характер і творчість пані Олени.
Сила і ТАЛАНТ.
Незавершений діалог «Зеленої осені» із Василем Білеєм записав
Михайло ІСАК.
