Версія для друку Версія для друку

Спогади через 40 років

Чорний Потік – невелике гірське село, зате багате на талановитих, працьовитих, шанованих людей. Сьогодні хочу добре слово сказати про Марію Федорівну Глебу, яка народилася в с. Смологовиця. Саме праця поєднала її долю з її (нині вже покійним) супутником життя Василем Андрійовичем Глебою та із Чорним Потоком.
Є одвічні людські істини: хліб, вода, повітря… Без них неможливо уявити собі життя.
До ряду цих понять, безумовно, належить слово вчитель. На мою думку, справжній вчитель – хороший вихователь. Тож напередодні Дня вчителя та файного щасливого ювілею в Марії Федорівни – жінки-талановитого фахівця дошкільного виховання. Невпинний час. А роки пролетіли на крилах журавлів. Видається, ніби вчора (а з того часу минуло 40 років) проходила педагогічну практику після закінчення Мукачівського педагогічного училища (дошкільний відділ) саме в Марії Федорівни.
Вона навчала мене як правильно готуватися до кожного заняття з дошкільнятами, як шукати підхід до кожної дитинки. Я уважно вслухалася в кожне словечко: до її порад, застережень, підказок… Часто з вуст її було чути: «Треба любити діток, уважно ставитися до кожного маленького вихованця, то, звичайно, успіхи в роботі самі приходитимуть».
Отже, завдячуючи моїй наставниці, порадниці, навчителю, я стала педагогом Підгірнянської ЗОШ І-ІІ ступенів, де працюю понад 38 років. Ніколи за час роботи в даній школі не мала зауважень ні з боку дирекції школи, ні з боку батьків учнів у виховному та навчальному процесах. Я вважаю, що це вже досягнення, нехай і невелике. Мета в роботі моєї наставниці протягом всієї трудової діяльності – це формування духовно багатої та творчої особистості. Адже ці виховні процеси саме починають зароджуватися з дошкільного закладу. Одним словом, Марія Федорівна – майстер дошкільного виховання. Найбільше щастя для неї на цій посаді – робити світ для малечі радісним, щасливим, як вміла вона вислухати кожного маленького вихованця. А як раділа їх найпершим успіхам, добрим, а інколи і недобрим дитячим новинам, раділа і підтримувала у важкі хвилини.
Я, ваша практикантка, нині колега, дякую за добре організовану роботу та велику допомогу при проходженні практики, яка була великим поштовхом у моїй подальшій педагогічній праці.
Ви назавжди для мене залишитесь такою мудрою, енергійною, невимовною до спілкування. Ви сімейні справи ставили на друге місце, бо на першому була для Вас – праця. Поталанило тим, кому приходилося працювати або хоча би проходити педагогічну практику у Вас.
Нині Марія Федорівна – турботлива мати, любляча бабуся. Не може натішитися своїм донечкам Наталочці та Аллочці, які пішли її стежкою.
Ось які працівники дошкільних закладів потрібні сучасним дошкільним установам.
Від мене Вам, Вчителько моя, квіти вдячності!

Наталія ДАНКАНИЧ.

Ваш отзыв

Ваш коментар