Щирість, доброзичливість, повага до дітей, готовність їм допомогти у будь-яку хвилину – це ті риси, які допомогли Наталії Михайлівні Гецко знаходити шлях до сердець учнів, дали змогу заглянути у внутрішній світ дитини. Вона вчила своїх вихованців, що головне – не оцінка «заради оцінки», а важливо, щоб міцні знання й переконання були усвідомлені кожним. І якщо дотримуватися цього правила – ніколи не завиниш перед власною совістю, досягнеш поставленої мети.
Наталія Михайлівна в житті досягла чимало: заступник директора з навчально-методичної роботи Іршавської гімназії, «спеціаліст вищої категорії», учитель-методист, автор методичних посібників для педагогів, призер премії ім. Августина Волошина. Але найбільше досягнення – її учні, що стали майстрами своєї справи, обраної професії чи просто хорошими людьми.
Початок педагогічного шляху нинішньої ювілярки був у 80-х роках, коли молода пара перспективного лікаря і творчої вчительки оселилася в Іршаві. Юрій Михайлович займався улюбленою справою – зцілював тіло, а Наталія Михайлівна наповнювала душі своїх учнів теплом, любов’ю до життя, до України і, звичайно ж, до рідної мови.
Тому й не дивно, що серед її вихованців чимало унаслідували професію вчителя. Не просто педагога, а викладача української мови і літератури: О.В. Хальзова, Н.І. Харачко, Н.М. Завидняк, С.І. Рацин, Г.В. Попович, Н.В. Петрішко, Н. Ю. Онисько.
Зараз Наталія Михайлівна пенсіонер. Проте вона і надалі «живе роботою». До неї ми, вчителі Іршавського ліцею, йдемо зі своїми болями і радощами, черпаємо сили для підкорення нових висот, бо Наталія Михайлівна уміє зазирнути у минуле, живе в сьогоденні, допомагає нам прокладати місток у майбутнє.
Крім педагога, Наталія Михайлівна ще й улюблена дружина, щаслива мама і найкраща бабуся Тетянки й Ольки. Її власні діти – Юрій та Світлана – вдало поєднали талант матері й батьки: як батько – обоє лікарі, стоматологи, щелепно-лицьові хірурги, а як мама – педагоги, обоє викладачі УжНУ. І це справжня гордість!
Наталія Онисько,
директор Іршавського ліцею
