Версія для друку Версія для друку

Легенда українського футболу проживає в Довгому

Кожна зустріч із Іваном Шопою із с. Довге завжди викликала велике душевне задоволення. Хіба не приємно потиснути руку і чемно привітатися з людиною-легендою, яка вписала своє ім’я золотими літерами в історію українського футболу. Свого часу його часто згадували на радіо, по телебаченню, про нього писали газети і журнали, його радо зустрічали в школах і вишах. Простий сільський хлопець досягнув неймовірних спортивних висот.
А починалося усе просто. Маленький Іванко ще школярем захопився футболом. Особливо в ті часи надихало на заняття спортом київське «Динамо», яке вдало виступало в чемпіонаті колишнього Радянського Союзу.
– Першим моїм тренером був учитель фізкультури Петро Поп, – часто згадував І. Шопа. Багато в становленні як гравця допомогли батьки, а також тодішній директор Довжанського лісообробного комбінату Михайло Масинець, який чимало уваги приділяв розвитку дитячого футболу. Уже в четвертому класі І. Шопа брав участь у складі збірної команди району у футбольному турнірі на першість області. Напевне, тоді й запримітили його в обласному центрі. Великі надії покладав на нього фахівець Василь Федака. У 1961 році він запросив Івана Шопу виступати за юнацьку збірну області. А вже у 1966 році тренер ужгородської «Верховини», заслужений майстер спорту Михайло Михайлина довірив 18-річному юнакові виступати в головній команді Закарпаття.
– То була насамперед велика відповідальність, – згадував І. Шопа. – Довіру слід було виправдати відмінною грою. За тобою спостерігали тисячі уболівальників. Тому намагався виступати понад фізичні можливості. Знав, що успіх команди залежить від колективної гри. Промаху не могло бути. Адже ти повинен бути прикладом для інших.
Іван Шопа у 1967 році зіграв найбільше календарних поєдинків – 36 із 40. На свій рахунок записав два голи. У 1968 році переїхав до хмельницького «Динамо». А вже в 1970 році Івана Шопу запрошують у львівські «Карпати», де провів два футбольні сезони, зігравши 17 поєдинків.
Біографія І.Ю Шопи насичена численними футбольними поєдинками. У 1972-1973 р.р. він захищав честь кадіївського «Шахтаря». У ворота суперників забив 10 м’ячів і став кращим нападником команди. А вже із 1973 ро 1979 роки Іван Шопа грав за миколаївський «Суднобудівник». У другому колі 1973 року став бронзовим призером України. Найщасливішим футбольним сезоном для форварда миколаївців став 1974 р., коли він у складі «Суднобудівників» став чемпіоном України. На свій рахунок він записав: у 1973 р. – два м’ячі, 1974 р. – вісім, 1975 р. – п’ять, 1976 р. – десять, 1977 р. – вісім, 1978 р. – десять. Граючи за «Суднобудівник», він паралельно навчався у Миколаївському педагогічному інституті. Потім закінчив Львівський інститут фізичної культури і спорту.
У 1979 році Івана Шопу запрошують виступати за ужгородську «Говерлу». А вже через рік перейшов на тренерську роботу – пішов працювати в Іршавську дитячу спортивну школу. Як тренер виховав чимало обдарованих футболістів. Футбольна команда «Аваль» с. Довге (1992 рік) під його керівництвом виборола золоті медалі чемпіонату області. За команду виступали досвідчені гравці Михайло Квак, Федір Батрин, Михайло Шопа, Михайло Бабинець, Микола Гецко, Іван Трикур, Анатолій Варцаба та інші. Івану Юрійовичу є що згадати: він відіграв 15 футбольних сезонів за команди майстрів, був тренером команди «Боржава» Довге. Останнім часом працював в Ільницькому спортивному ліцеї. 2003 рік йому запам’ятався тим, що у складі збірної команди району з футболу, що проходив у м. Берегово, став чемпіоном області серед ветеранів.
І. Шопа – майстер спорту, має чимало різних нагород – грамот, дипломів, медалей. Він вважається легендою українського футболу.
Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар