Версія для друку Версія для друку

Собі на задоволення, людям на втіху

Уже десятки літ творить гуморески і усмішки Василь Урста з Іршави. Хоча сам, завважимо, посміхається рідко, однак говорить дотепно, аби співрозмовника розсмішити. Із ним завжди приємно поспілкуватися. Хоча до виходу на пенсію посаду обіймав вельми серйозну: начальник районного відділу держстатистики. Власне, й освіта у нього серйозна – торговельно-економічна. Працював на різних керівних посадах на підприємствах і в установах агропромислового розвитку.
Теми для оповідей бере із життя. Це про нього свого часу написав відомий журналіст Олександр Сенинець з Білок: «Кажуть: сміх – діло серйозне. Додамо: і важливе та відповідальне. Без сміху людина, що без повітря! Жити повноцінним життям не зможе, на сухаря черствого перетвориться. Бо ж він, сміх, дарує людям радість, успіх і бадьорість. І нічого вищого, благороднішого, вдячнішого як дарувати радість, немає.»
Хоча робота у Василя Васильовича була дуже серйозна, бо відповідав за ведення статистики району, та не засушили в чоловікові цифри і факти дотепності, бажання посміятися та інших розсмішити. Має він талант від Бога, що висвітлює людям добре і зле. Тому й пише гуморески й усмішки. Собі на задоволення, людям на втіху.
У 2000 році В. Урста видав книжку сатири й гумору «Дрібниці життя». У передньому слові написав: «Ученими незаперечно доведено, що три хвилини сміху по користі для людини еквівалентні 50 грамам сметани.
У цій книжці понад 100 таких порцій або більше 5 кілограмів цього смачного і калорійного продукту. Немаловажна і та обставина, що ця сметана багаторазового використання. Споживайте на здоров’я!»
Василь ШКІРЯ
А ми пропонуємо читачам його творчість, яка ще довго зігріватиме наші серця.

ВСЕ ДОБРЕ

Ну що ми всі такі засмучені, чимось невдоволені, нежиттєрадісні? Що сталося?
Немає продуктів у магазинах, а якщо є, то недоступна ціна? Яких продуктів маєте на увазі? Молока, цукру, м’яса навіть солі? Ну і що? Пам’ятаєте, найпередовіша в світі наука свого часу переконливо довела, що від хліба товстіють, від казеїну, що міститься в молоці, утворюються камені в нирках, м’ясо активно сприяє старінню, а цукор і сіль – біла смерть?
Передова наука всіх часів і народів рекомендувала більше вживати овочів і фруктів, а вони в нас, слава Богу, є. Крім того, є ще десь-не-десь по рибчині в річці і по грибочку з лісі. Правда, рибу, що вижила після тривалого винищування хімікатами, що стікали в річки з колгоспних полів, вживати в їжу небезпечно, але для запаху цілком годиться. Додайте до всього лісові ягоди і горіхи, то на харчування, з наукової точки зору, скаржитися гріх.
Тепер одяг і взуття. Я знову посилаюся на вершину прогресу людства – радянську науку, бо національної ще не маємо, а інші відсталі. Так от. Хіба ж бо невідомо, що, ходячи босоніж, зміцнюється нервова система, а легка одіж або навіть її повна відсутність сприяє загартуванню всього організму?
Тоді я вас запитаю: навіщо нам лікарні, амбулаторії і медпункти? І ліки. Тим більше, що вони переважно хімічного складу. Якщо вже хочете хімії, то краще з’їжте ту рибу, що висить у вас на нитці для запаху.
Багато невдоволень з так званого квартирного питання типу того, що сім’я з двома-трьома дітьми тулиться в однокімнатній квартирі і т. п. Ну що сказати? Просто дивуєшся, як люди не розуміють переваг такого становища. Адже, якщо кожен член сім’ї, включаючи дітей, буде мати свою кімнату, то як за ними вгледиш, проконтролюєш? А так усі в одній кімнаті, всі на виду. Та врахуйте і той немаловажний факт, що якщо батьки будуть мати окрему спальню, дітей буде ще більше. А це небажано хоча б з тих міркувань, що із ростом населення нам доведеться більше внесків платити на утримання Організації Об’єднаних Націй, а вони там уже й так зажиріли.
Що ще в нас залишається? Освіта і культура. Ну це зовсім просто і є навіть один момент, що об’єднує ці дві галузі суспільного життя. Який? Скажу, бо нізащо не здогадаєтеся. Як недивно, це наші паркани. Чому?Та тому, що на них і культуру видно, і елемент освіти є, бо дошкільнята можуть вивчити по крайній мірі 8 букв: 3 – у одному слові і 5 – у другому. В школу вони уже приходять на третину грамотними, і це значно полегшує роботу вчителів. При цьому треба зауважити, що ставка їм виплачується повна, і це полегшення міністерство освіти не враховує. Скажіть, де ще у світі бюджетні гроші так розтринькують? Але це вже інша тема, а тепер я задаю останнє запитання: чи варто впадати у відчай коли нам так добре?А буде ще краще. Уряд обіцяє. А обіцянки уряду — це не гавкіт собачий. Хто-хто, а ми це знаємо: Тому в нас все так і добре. А буде ще краще.

Василь УРСТА

Ваш отзыв

Ваш коментар