Версія для друку Версія для друку

Природне поновлення дуба скельного

Природне поновлення – чудова властивість лісів. Завдячуючи цьому, ліси без сторонньої допомоги можуть тисячоліттями існувати на зайнятій ними території. Так, покоління за поколінням деревні породи живуть, весь час вносячи в свій розвиток нове надбання, що відрізняє його від своїх попередників. Клімат і ґрунтові умови існують в постійній зміні, що заставляє дерева пристосовуватись до цих змін, виробляючи в собі нові властивості до виживання. Тому нове покоління відрізняється більшою стійкістю, кращою продуктивністю, набуваючи екологічних та фенологічних відмінностей. Такі постійні еволюційні зміни утворюють нові лісові популяції, формують корінні деревостани. Відбувається постійний взаємовплив живої і неживої природи. Збереження корінних деревостанів – головне завдання лісівників. Ліс – природне багатство, дає людям багато сировинних ресурсів, але незрівнянно більше він дає людям іншої користі – природорегулюючої, бальнеологічної, водо- і ґрунтозахисної, рекреаційної. Якщо ми порівняємо сировинну користь лісу з його природозахисними функціями, то маємо таке співвідношення – перша складає лише 1/4 , тобто 25% корисної дії лісу, а решта ¾ (75 відсотків) це природозахисні. На жаль, людство ще не оцінило цю частину корисної дії лісу числом і мірою. Тому і в минулому, і тепер всі зусилля людей направлені на здобування головного сировинного ресурсу – деревини. Деревиною людство користується з початку свого існування. Перехід на інтенсивне добування деревини, особливо суцільним способом, змусило людей звернути увагу на зменшення лісів на планеті та відновлення їх. Тому розуміння лісокористування і лісовідновлення стали синонімами.
Відновлення лісів відбувається двома шляхами – природнім та штучним. Враховуючи незрівнянні переваги першого від другого, працівники лісового господарства і лісова наука вже не одне сторіччя розробляють більш досконалі методи лісокористування, які могли би максимально сприяти природному відновленню лісів. У природніх умовах процеси природнього відновлення відбуваються повільно. Це пов’язано з багатофакторними взаємовпливами живої і неживої природи. На даний період лісовою наукою і практикою вироблено багато способів впливу на процес природного відновлення. Його можна стимулювати та направляти в потрібному для людини напрямку. Переваги природного відновлення беззаперечні перед штучним. По-перше, зберігається генофонд місцевих екотипів, самосів сам собі вибирає найкращі умови для проростання, формує стабільну кореневу систему, яка дає можливість стержневому корінню досягати максимальної глибини до 0,5-0,7 м. в перший же рік росту. Це забезпечує стабільний гідрологічний режим для сіянців. І , насамкінець, суттєва перевага в економічних показниках, тому що відпадає весь розсадниковий комплекс робіт, який займає до 60 % собівартості посадкового матеріалу. Щоб досягти успіхів у забезпеченні майбутніх зрубів достатнім і якісним природним відновленням, потрібно проводити цілий комплекс заходів по сприянню його появі. А для цього всім працівникам лісового господарства слід добре пам’ятати біоекологію деревних порід, які створюють ваші насадження, і правильно виконувати заходи по сприянню появи підросту. Тепер ми конкретно розглянемо це питання по унікальній лісотвірній породі наших лісів – дубу скельному. Ареал його в Україні значно звужений в порівнянні з дубом звичайним. Генезис дуба скельного (синоніми – гірського, горуна, сидячиквіткового) має свою багатотисячолітню історію. По багатьох наукових джерелах відоме поширення його на території Східної Європи ще до льодовикового періоду. В період похолодання він змушений був емігрувати в райони Середземномор’я, північ Африки, де перечекав несприятливі умови. А потім з відступом льодовиків, починаючи з раннього голоцену (7,5-8, 0 тис. років тому) всі дуби розпочали свій зворотній шлях на свою прабатьківщину. Першим повернувся дуб звичайний і зайняв найкращі умови для свого існування – пойми річок, низини і незначні підвищення. Після нього вернувся дуб скельний і зайняв місце в передгір’ї та окремі гірські і передгірські ділянки. В процесі своєї історії розвитку – філогенезу він пристосувався до бідніших умов місця зростання з сухішими грунтами, але залишив за собою значну теплолюбність та світлолюбність. Тепер його можна зустріти на Заході України, Криму, Кавказі та окремих острівцях інших районів. У Закарпатській області дуб скельний поширений в передгір”ї на висотах вище 400 м. над рівнем моря, а подекуди і на більш значних висотах на площі 14, 6 тис. га.
Класичними його супутниками є бук лісовий, граб, які формують корінні деревостани. В області визначено вісім типів лісу – в грудових умовах свіжі і вологі діброви – Дг-3ГрДс; ГрБкДс, БкДс та свіжі і вологі судіброви з такими типами деревостанів. Фрагментарно зустрічаються сухі субори та сугрудки. Згідно з класифікацією типології Українських Карпат З.Ю. Черушинський запропонував назву типів лісу з дубом скельним – гірськими дібровами. У передгір’ї в цих типах лісу поширено цілий ряд цінних деревних порід – супутників – черешні, береки, в’яза, береста, лип повстяної і серцелистої, кленів – польового, клена-явора, гостролистого, татарського, горобини, ясеня звичайного, верб. У цьому поясі введені цінні інтродуценти – каштан посівний, модрина Кемпфера, дуб червоний, оксамит амурський, сосна – чорна та Вестмутова та інші.
Дуб скельний, на відміну від дуба звичайного, частіше плодоносить – через 3-4 роки постійно. Тому під наметом в перші 3-4 роки накопичується на більш освітлених ділянках, значна кількість самосіву дуба, яка може сягати 100-150 тис/га та навіть більше. Але із-за великої світлолюбності самосів може вижити не більше 4 років, при повнотах 0,6-,07, а потім переходить у торчки і гине. Тому цю особливість слід пам’ятати лісівникам і проводити заходи по сприянню його збереження. У першу чергу необхідно покращити освітлення. Дослідами визначено, що найефективнішими засобами є вирубування підліску, а в деревостанах старших вікових груп видалення другого ярусу, переважно граба. Такі заходи дають можливість, при раціональній технології рубок, забезпечити природне відновлення в зоні дубово-букових лісів передгір’я Карпат.
Окрім вище перерахованого, слід відмітити ще одну важливу особливість біологічного характеру дуба скельного, яка полягає в тому, що, на відміну від інших видів дуба, жолуді його не мають стану спокою і зразу, при досягненні біологічної стиглості проростають ще в пелюсці на дереві і опадають накільченими. Цю особливість дуба потрібно знати і сприяти для їх проростання кращими умовами. Для цього проводяться заходи по рихленню підліску і розпушування верхнього шару ґрунту. Цю роботу виконують залізними граблями вручну навколо дерев у радіусі розміру крон. Всі наведені особливості в біології дуба скельного широко використовуються в одному з показових лісництв Закарпаття, яке розміщене по хребту Гат – Загатське, площею 3,7 тис. га. У цьому лісництві знаходиться найбільший осередок дуба скельного і культура ведення господарства з цією породою найкраща не тільки в нашій області, а й в Україні. У лісництві, як правило, до 40 % зрубів відновлюється дубом, частка якого в складі сягає 7-8 одиниць, а на окремих ділянках і більше. Лісівникам, які працюють у подібних умовах, слід пам’ятати характерну особливість, яка полягає в тому, що коли в насадження відбувається втручання людини з господарськими заходами, різко порушується статус кво в деревостанах з дубом і буком. Бук, як тіньовитривала порода з більшою масою кореневої системи у верхньому ярусі, витісняє дуб на свою користь. Тому на таких зрубах потрібна особлива увага для дуба при проведенні заходів по формуванню складу і доглядових рубаннях. Якщо з цими заходами лісівники запізняться або неякісно їх виконають, втрата дуба неминуча.
Важливим залишається питання методів доглядів у насадженнях природнім відновленням головних порід або на ділянках часткових культур. Найкращим способом доглядових рубок є верховий, слабої або середньої інтенсивності і збільшеною частотою.
Такий спосіб догляду створює найбільш сприятливі умови росту дуба, при якому верхівка залишається відкритою, а решта стовбура росте в «шубі».
Важливим завжди залишається формування насадження, і його потрібно виконувати так, щоб ми в старшому віці мали склад, який найкраще відповідає корінному типу деревостану. При цьому, окрім забезпечення в складі 6-8 одиниць головної породи, важлива участь цінних дерев-супутників. Особливо тих, які мають промислову й екологічну цінність. Такими породами є липи – дрібнолиста і червонокнижна повстяна (войлочна, яку ще називають угорською), які поновлюються добре у цих умовах.
Липа повстяна – чудовий озеленювач, медонос, досягає верхнього намету і має цінну деревину. Не менш цінними супутніми породами є берека, черешня, ясен звичайний, горобини – звичайна і домашня, клени – клен польовий, клен-явір, гостролистий, татарський.
Добре почувають себе у цих насадженнях, що займає Загатське лісництво, введені інтродуценти – каштан їстівний, горіхи – чорний і сірий, оксамит амурський, клен серебристий. Для цього багато вніс своєї праці лісничий П.А. Ткач, а його справу продовжили Я.С. Климович, І.А. Делеган, В.П. Мисло. Ними запроваджена раціональна схема вводу інтродуцентів і цінних зникаючих видів ділянками 10*10 або 15*15. Такий спосіб дає можливість кращого догляду і збереження рослин, а в майбутньому використовувати їх як насіннєві об’єкти.
Добрі результати дає спосіб догляду за змішаним насадженням методом формування деревостану майбутнього, розробленого науковцями Карпатської лісової науково-дослідної станції. Його суть полягає в наступному. У насадженнях з природним поновленням проводиться селекційний відбір кращих за якістю і кількістю екземплярів дерев головних порід і супутніх, які найкраще відповідають корінному типу деревостану. Визначені дерева відмічаються фарбою або іншим способом і догляд ведеться тільки за ними. Такий спосіб більш ефективний і дешевший.
Для створення лісових культур в зоні дубово-букових лісів завжди потрібна значна кількість посадкового матеріалу дуба, бука й інших порід. Враховуючи біологічну особливість стану спокою жолудів дуба скельного, зібрані потребують термінового посіву. Одним із шляхів використання жолудів дуба скельного в лісництві впровадили створення посівних культур з осені і використання для доповнення. Звичайно, що лісівникам давно відомий цей спосіб створення культур, але це відноситься тільки до дуба звичайного та інших, які мають довгий період анабіозу. Для дуба скельного цей спосіб започаткували працівники Загатського лісництва вперше.
Закарпаття – гірський район з густою мережею поселень, і тут дуже велике малоземелля для сільського і лісового господарств. Враховуючи це, лісівниками лісництва запроваджено оригінальний спосіб вирощування посадкового матеріалу на розсадниках тимчасового типу. Для цього підбираються зручні ділянки на свіжих зрубах, з них видаляють порубочні рештки і підріст, створюють символічну огорожу з жердин і роблять посіви в найкращі грунтові умови – з мулом і модером. Догляд ведеться раз за сезон. Стандарту сіянці дуба і бука та інших порід досягають за два роки. Такий посадковий матеріал використовують максимально наближений до лісокультурних ділянок. У більшості випадків навіть підводу сіянців не потрібно. Сіянці, які не використовуються для культур і доповнення, залишають на ділянці.
Багаторічний досвід, накопичений лісівниками Загатського лісництва по лісовідновленню зрубів у дубово-буковій зоні з участю дуба скельного, заслуговує вивчення і широкого використання на площах з дубом скельним та іншими зрубами, залишеними під природне відновлення.

Фелікс ГЕРБУТ,
доцент кафедри лісівництва УжНУ

Ваш отзыв

Ваш коментар