Версія для друку Версія для друку

Легенда про будівництво шосейної дороги

В кінці с. Керецькі, біля урочища Проходний, на водорозділі була границя між Мараморошською і Мукачівською жупою.
Там давно знаходилася сторожа (митниця). Жителі Мукачівської жупи, які возили ропу (сіль) старою дорогою з Мараморошської жупи, мали платити на митниці податок (гроші).
З Марамороша у другій половині 19 ст. прийшов дорожний інженер і виміряв дорогу в напрямку через горб в урочищі водорозділ Вінчина, з долини Боржави на басейн р. Латориця.
Начальнику жупної стражі належав луг, через який інженер запланував нову дорогу. Той поскаржився на інженера і запротестував, викликав іншого, котрий зробив дорогу не пряму, а серпантинами, як була стара дорога. Начальник стражі (митниці) підкупив комісію, і проект з серпантинами був схвалений. Мовляв, «і земля стоїть, і дорога ціла».
Інженер, котрий перший міряв (проектував) дорогу, сказав, що в майбутньому там буде багато аварій і трафунків, і коні і воли будуть тратитися, і в поганому настрої покінчив життя самогубством.
В той же час будувалась нова дорога з Кушниці в с.Керецькі, поблизу «Гучала», впритул до р.Боржава. Бо стара дорога проходила через Кривулі, і двічі треба було переходити через р. Боржава.
Трансєвропейська магістраль
Трансєвропейська швидкісна магістраль Лісабон – Київ -Волгоград, що мала входити на територію Закарпаття з Угорщини через через с.Косино- с.Горбок – с. Підгірне, далі біля гори Бужори, через кушницькі Кривий, Кривулі цегельний завод і Керечанки на Вирполе і в Лисицький . Так запроектували проходження траси в Закарпатській філії «Укравтодору» на початку 1990-х р.
Рішення про проходження траси по території області затвердила обласна рада. Районні ради створили робочі комісії у складі районного землеміра, архітектора, голів колгоспів, директорів лісокомбінатів і сільрад, через територію яких мала проходити магістраль. Зразу після вибору і затвердження проходження траси надавався дозвіл на вирубку лісу коридором 70-100м.
В районній пресі почалася рекламна компанія про блага, які принесе в закарпатські села трансєвропейська магістраль. Правда, про екологічні наслідки ніхто не писав. Коли я в розмові з членом робочої комісії, директором радгоспу «Кук» М І. Прийма довідався про проходження траси на Кушницьких гатарах, то вирішив поговорити із знайомими головним інженером проекту, проектантами закарпатської філії «Укравтодору», які проектували і вибирали проходження цієї траси. Вони підтвердили проходження траси згідно вибору робочих комісій через с.Кушниця.
Автобан 49 років належатиме інвесторам, які його збудують. А оскільки проїзд буде платним, то і гроші отримуватиме концесіонер. Щоб окупитися, автобан має пропускати 18 тисяч автомобілів на добу. Це не лише величезне забруднення атмосфери, але і огороджена з двох сторін 30-метрова асфальтобетонна стрічка, яка розріже наш край навпіл.
Ознайомившись з екологічними нормами, я визначив, що трансєвропейська магістраль не лише знищить екологію, забере багато землі, але і принесе шум в Кушницю, як в аеропорту.
Після моїх виступів у пресі почали публікуватись критичні статті про екологічні проблеми проходження трансєвропейської магістралі через Закарпаття. Крім того, будучи в м. Києві на екологічному семінарі, я запитав міністра екології України, чи пройшла екологічну експертизу трансєвропейська магістраль. Він відповів, що не пройшла.
Тож через кілька років я дізнався, що проектанти змінили маршрут і обминули кушницькі гатари. Це чітко видно на документі «Схемі планування території Закарпатської області», затвердженій в травні 2013р.на сесії обласної ради.
В. ГЕЦКО,
архітектор, м. Ужгород

Ваш отзыв

Ваш коментар