Якщо облишити сумніви щодо кількості пасічників і бджолосімей в Україні, а взяти до уваги лише твердження, що наша країна входить до п’ятірки найбільших виробників меду у світі, то маємо вагомий привід для гордощів. Та коли розбиратися конкретно у конкурентоздатності та оперативності нашої бджолярської галузі, то, виявляється, що не все так радісно і солодко.
Проте, як кажуть, не все так погано у нашому «царстві». Українськими бджолопродуктами смакують у Німеччині, Польщі, Чехії, Росії та Канаді. За словами керівника Хмельницької митниці, через очолювану ним митницю у ці країни з початку 2017 року відправлено понад 2 000 тонн меду. До Польщі вирушили ще й понад чотири сотні бджолиних маток. Можна було б і порадіти такій динаміці зовнішньоекономічних зв’язків, але ось засмучує те, що через цю ж таки митницю завозиться в Україну квітковий пилок з… Китаю! Невідомо, правда, за якою ціною потрапив до нас пилок, зібраний бджолами Піднебесної, але тепер є дуже великий сумнів, що обніжка, яка продається в наших магазинах і на ринках, справді зібрана нашими бджолами з наших місцевих рослин. І це в той час, коли закарпатські пасічники вважають невигідним займатися збором та сушінням обніжки, бо мають проблеми з її збутом. Отож, є всі шанси, що найближчим часом можна буде знайти справжню закарпатську обніжку, хіба що в пасіці знайомого бджоляра, а на прилавках магазинів і ринків міцно закріпиться китайський пилок, зібраний азіатськими бджолами із квіток рослин, які в Закарпатті не ростуть. І ще невідомо, як такий пилок впливатиме на здоров’я і самопочуття наших людей. Адже обніжку у переважній більшості споживають ті, хто має якісь проблеми зі здоров’ям.
Юрій САМОРИГА,
пасічник.
