Версія для друку Версія для друку

Білківська довгожителька

Якби ви знали, як я люблю писати про людей похилого віку! Мені здається, що то мої батьки.
Олена Олексіївна Повх (Ковач) вийшла з багатодітної сім’ї. Колись вона жила в Осої недалеко від нас, аж поки не вийшла заміж за трудолюбивого хлопця Івана Повха з Білок, котрий все своє життя присвятив вівчарству у колгоспі «За нове життя». Олена у всьому допомагала своєму чоловікові. Вона працювала в ланці, а повернувшись втомленою додому, спішила на вівчарню доїти овець і робити бринзу.
Коли у молодої сім’ї народився первісток Іван, батьки раділи, вбачаючи в синові майбутню поміч. І справді, хлопець у всьому батькові допомагав, аж допоки в Осій не оженився, а це вже 47 років, слава Богу, як він осійчанин. Як виросла дочка Марія, друга за Іваном, заміж вийшла і пішла до батьків жити аж у центрі Осою. Але рідненьку мамку часто провідує.
А з матір’ю старенькою проживає дочка Юлія, одна з кращих листонош у Білках. Вона обслуговує найвіддаленіші вулиці в селі, що розташовані по горах, всіма любима і шанована, особливо пенсіонерами.
Має Олена Олексіївна, довгожителька, кому радіти, бо в неї, нівроку, є семеро онуків, 20 правнуків. І нема такого дня, аби хтось не провідав дорогеньку бабусю.
Торік, а в неї день народження на саме 8 березня, на її 90-річчя, її повезли в церкву на Службу Божу, де вона посповідалася і причастилась. А церковний хор заспівав іменинниці многая і благая літ.
Цьогоріч майже вся рідня теж зійшлася вітати найріднішу людину. Бажали здоров’я, дожити до красних сто.
І хоч Олену Олексіївну бережуть домашні від всякої роботи, мовляв, відпочивайте вже, але вона (а живуть в урочищі Бозники, поближче до Берда), піде перевірить, чи багато жуків на картоплі, чи не дуже кукурудзу позгинав вітер, як огірочки. Та ще піде в ліс і хмизу назбирає, аби було чим вогонь розкласти (ліс у них під боком). А ще сама контролює молодих, чи все добре пороблено, підкаже, що і як має бути, вмілу пораду дасть. Їм, правда, буває смішно трохи, але слухаються найстаршого порадника і наставника.
Також ця умудрена життям жіночка, доки лише сил вистачало у неї, ходила в церкву на Службу Божу – то в Осій, то в Білки, а ще на храмові свята в інші села.
…Бог за кожного з нас знає, кому і скільки жити на цій землі і кожного в свій час забирає…Дай, Боже, і довгожительці Олені ще жити й жити довгі роки…
Ганна ЛЯШКО,
с. Осій

Ваш отзыв

Ваш коментар