Те, що найбільш продуктивно бджоли працюють, збираючи нектар на відстані не більше 500 метрів від пасіки, знають навіть початківці. Саме у такому просторі вони добре орієнтуються, безпомилково знаходять дорогу до свого вулика. Та й корму витрачають мінімум для польоту і збирання нектару.
Молоді ж бджоли, які ще не облетілися, не знаходять дороги до вулика навіть з відстані у 100 метрів. Та й ті крилаті трудівниці, які тільки розпочали свою роботу в полі, не завжди можуть повернутися до вулика, який знаходиться на відстані близько двох кілометрів. Найбільш досвідченими вважаються старі бджоли. І саме вони не тільки добре орієнтуються на місцевості, але й за деякими даними допомагають молодим бджолам, які заблукали, повернутися до вулика.
Звичайно, як свідчать наукові дослідження, літають вони і на значно більші відстані, якщо взятку поблизу пасіки не знаходять. Трапляється, що і за два-три кілометри приносять нектар. Але при цьому значна його кількість іде на їхнє життєзабезпечення, і сподіватись, що ще й пасічнику вдасться чимось «поживитися», не доводиться.
А що ж робити у випадку, якщо немає можливості виїздити на кочівлю? А нічого особливого: вчиняйте так, як мій давній знайомий пасічник Іван Васильович Митрик із солідним досвідом. Він завжди, куди б і в яких справах не йшов, має у кишенях запас суміші медоносних трав. Дорогою, помітивши якусь ділянку землі, не зайняту культурними рослинами, розсіває там жменю-другу насіння. За насінням золотарника їздив аж на землі с. Доробратово. Особливо багато в нього роботи навесні та восени під час дощу або перед ним. Восени збирає насіння з цих засіяних ним та інших трав. Надзвичайною вдачею він вважає зливу, бо велика кількість опадів гарантовано «заробить» насіння у землю. Багато людей навіть не підозрюють , що рослини із чудовим цвітом і ароматом зовсім не самі десь взялися, а посіялися руками любителя природи – пасічника.
А вже цього року Іван Васильович Митрик придбав і висадив півсотні сіянців каштану їстівного, тридцять з них висадив біля каналу, що проходить між територіями середньої школи №2 та спортивного комплексу по вулиці Шкільній. Як виростуть, це буде красива алея, яка даруватиме прохолоду людям, а бджілкам — пилок та нектар. А скільки зернин медоносних рослин посіяв, не злічити
Крім цього, Іван Васильович виписує або купує в Мукачові насіння медодайних рослин. Добре насіння сирійського ваточника йому прислали з Полтавської області. Вдома відвів невелику площу під шкілку і зараз розсаджує рослини. А от купив в Мукачові насіння еводії – гарного дерева-медоноса, та насіння виявилося старе і не проросло.
У свої 59 років, які святкуватиме 17 червня, Іван Васильович постійно працює над покращенням і збільшенням медодайних рослин в районному центрі. За такий трудовий внесок для людей та бджіл хай вас, Іване, Васильовичу, ще багато років жалять бджоли та приносять вам і вашій родині цілющий нектар.
Юрій САМОРИГА,
пасічник
