Версія для друку Версія для друку

Щоб бджоли дарма крила не стирали

Те, що найбільш продуктивно бджоли працюють, збираючи нектар на відстані не більше 500 метрів від пасіки, знають навіть початківці. Саме у такому просторі вони добре орієнтуються, безпомилково знаходять дорогу до свого вулика. Та й корму витрачають мінімум для польоту і збирання нектару.
Молоді ж бджоли, які ще не облетілися, не знаходять дороги до вулика навіть з відстані у 100 метрів. Та й ті крилаті трудівниці, які тільки розпочали свою роботу в полі, не завжди можуть повернутися до вулика, який знаходиться на відстані близько двох кілометрів. Найбільш досвідченими вважаються старі бджоли. І саме вони не тільки добре орієнтуються на місцевості, але й за деякими даними допомагають молодим бджолам, які заблукали, повернутися до вулика.
Звичайно, як свідчать наукові дослідження, літають вони і на значно більші відстані, якщо взятку поблизу пасіки не знаходять. Трапляється, що і за два-три кілометри приносять нектар. Але при цьому значна його кількість іде на їхнє життєзабезпечення, і сподіватись, що ще й пасічнику вдасться чимось «поживитися», не доводиться.
А що ж робити у випадку, якщо немає можливості виїздити на кочівлю? А нічого особливого: вчиняйте так, як мій давній знайомий пасічник Іван Васильович Митрик із солідним досвідом. Він завжди, куди б і в яких справах не йшов, має у кишенях запас суміші медоносних трав. Дорогою, помітивши якусь ділянку землі, не зайняту культурними рослинами, розсіває там жменю-другу насіння. За насінням золотарника їздив аж на землі с. Доробратово. Особливо багато в нього роботи навесні та восени під час дощу або перед ним. Восени збирає насіння з цих засіяних ним та інших трав. Надзвичайною вдачею він вважає зливу, бо велика кількість опадів гарантовано «заробить» насіння у землю. Багато людей навіть не підозрюють , що рослини із чудовим цвітом і ароматом зовсім не самі десь взялися, а посіялися руками любителя природи – пасічника.
А вже цього року Іван Васильович Митрик придбав і висадив півсотні сіянців каштану їстівного, тридцять з них висадив біля каналу, що проходить між територіями середньої школи №2 та спортивного комплексу по вулиці Шкільній. Як виростуть, це буде красива алея, яка даруватиме прохолоду людям, а бджілкам — пилок та нектар. А скільки зернин медоносних рослин посіяв, не злічити
Крім цього, Іван Васильович виписує або купує в Мукачові насіння медодайних рослин. Добре насіння сирійського ваточника йому прислали з Полтавської області. Вдома відвів невелику площу під шкілку і зараз розсаджує рослини. А от купив в Мукачові насіння еводії – гарного дерева-медоноса, та насіння виявилося старе і не проросло.
У свої 59 років, які святкуватиме 17 червня, Іван Васильович постійно працює над покращенням і збільшенням медодайних рослин в районному центрі. За такий трудовий внесок для людей та бджіл хай вас, Іване, Васильовичу, ще багато років жалять бджоли та приносять вам і вашій родині цілющий нектар.

Юрій САМОРИГА,
пасічник

Ваш отзыв

Ваш коментар