Кушничанка Ганна Лижечко після закінчення середньої школи, ставши робітницею сувенірного цеху місцевого радгоспу «Зоря комунізму», мало чим відрізнялася від своїх ровесниць. Хіба що вродою та станом.
Проте минуло кілька років, і її життєва стежка стала набирати своєрідного неповторного контуру, за яким складається доля багатьох горянок. На одному із сільських весіль її зіниці заіскрилися від зустрічного гарячого погляду стрункого леґіня в стильному модному одязі Івана Куртинця. Так небо єднає долі. З часом зіграли свою свальбу. Молода сім’я зажила своїм життям. Молодий чоловік любив техніку, добре знав газо-зварювальну справу. Але в Кушниці, аби бути рівним серед рівних, мало працювати в «колгоспі», довелося молодому ґаздові податися на заробітки по безкраїх просторах Радянського Союзу. За всі ці роки Ганна Іванівна встигла здобути професію бухгалтера у Тлумацькому сільськогосподарському технікумі. Хоча так склалися обставини, що за фахом довелося вже працювати у іншій галузі – у лісовому господарстві. Практичні ази здобувала у центральній бухгалтерії Довжанського лісокомбінату. Одне із найбільш потужних і чисельних підприємств на той час не тільки в Іршавському районі, але і у виробничому об’єднанні «Закарпатліс». Хто проходив успішно ту школу, згодом завжди залишався потрібним у своєму фахові.
Ганна Іванівна і до сьогодні залишилася вірною не лише обраному професійному вибору, але й сфері лісового господарства, де вона пройшла становлення як фахівець, пережила череду реформ, сприймала серцем і на практиці безпосередньо як працівник їх втілювала. Про таких працівників, як Ганна Іванівна Куртинець, ЗМІ пишуть мало: вони не належать до керівного складу підприємств, за загальноприйнятою усталеною суспільною думкою не створюють додаткової вартості і при цьому належать до тієї незримої загалу частки фахівців на будь-якому більш або менш значимому виробництві, без якої економічна частина підприємства не змогла б нормально функціонувати.
Ганна Іванівна, якщо вести мову начистоту, не піднімалася по службовій драбині. Поверховий побіжний перегляд записів у її трудовій книжці зупиняється на таких: бухгалтер, бухгалтер-ревізор, бухгалтер-касир, бухгалтер по матеріалах, а ще поміж тим хіба що складник та бухгалтер лісництва. Будь-який же досвідчений кадровик лісової галузі, «наклавши» ці записи на хронологію реформ у країні та в лісовому господарстві України, авторитетно підтвердить, що, по суті справи, Ганна Іванівна, як і багато її колег все життя віддано займаються своєю справою, а незалежно від них змінюються тільки назви займаних ними посад, функції залишаються ті ж самі.
Один із напівювілеїв у жінок загально прийнято прив’язувати до ягід. Дехто зі скепсисом вбачає у такому порівнянні деяку частку фривольності. А от 55 років, як у Ганни Іванівни, – це вже вік берегині. Все життя на роботі, – берегла суспільне, корпоративне добро, переживала, щоб копійка з копійкою «зійшлася». Її ставлення до своїх професійних обов’язків та рівень володіння знаннями і практичні навички підтверджують ті факти, коли Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства залучало її до ревізій у Хустському, Свалявському та Виноградівському лісгоспах, а також отримана у 2015-ому році Подяка голови Державного агентства лісових ресурсів України.
Проте, якщо її роль берегині на підприємстві може мати у чиїхось очах дещо символічний характер, то стосовно домівки, то вже по-справжньому вона уособлює характерний образ нашої верховинки-берегині, коли коханий чоловік і любимий батько більше світ за очі, аніж вдома, а діти, хата, господарство – все переважно на дружині. В цьому сенсі у Ганни Іванівни Куртинець також все як і належить: на своїх крилах уже і діти – син, невістка; донька – зять і трійко онучків.
У такому вінку років і любимих зустріла свої 55 років цього тижня провідний бухгалтер по матеріалах ДП «Довжанське лісомисливське господарство» Ганна Іванівна Куртинець.
Михайло БОРЖАВСЬКИЙ.
