Версія для друку Версія для друку

Герб і старі печатки с. Кушниця

Село Кушниця розташоване в долині р. Боржави та її притоки Кушниця, за 37 км. від районного центру Іршава. Залізнична станція на вузькоколійній дорозі. Через село проходить шосейна дорога Свалява-Хуст. Населення – 4682 особи.
За народним переказом, в урочищі, яке називається Ковачеве поле поставив свою кузню (курінь) перший житель села – коваль, який кував зброю для Броньківського замку. Це місце, де впадає Ковачівський потік в р. Боржаву, в урочищі Дануха. Угорська назва села «Kovacsrejt», що в перекладі означає «Кузня на кошениці» На південній околиці села в урочищі Ковачеве поле, де проходили меліоративні роботи, вдалося виявити фрагменти кераміки, які свідчать про те, що в даній місцевості в давнину існувало поселення доби бронзи, ХІІІ-ХІV ст. до н.е. Поруч на підвищенні в урочищі Грунь знайдено кам’яну шліфовану сокиру «свідка», що походить з новокам’яної доби ІV-V ст. до н.е.
Перша згадка про с. Кушницю в письмових джерелах – 1318 р. Пізніше королева Єлизавета подарувала Керецькі і Кушницю синам воєводи Станіслава з умовою, що вони будуть вносити в її казну половину податку від овець.
В 1389 р. Кушниця разом з іншими селами приборжавської долини були подаровані угорським королем Ласло ІV Мукачівському замку.
Про те, що в часи князя Федора Корятовича (1393-1414 р.) проходив процес заселення окремих частин Березького комітату, про що свідчить одна з грамот, в якій йдеться про скаргу Довгаїв про те, що Федір Корятович незаконно відібрав від них кенезейство, тобто право заселення сіл Керецькі і Кушниця (Mihaly,142)**
Як відомо за правилами геральдики, в образ герба села чи міста у ХVІІІ ст., як правило, вставляли елементи із старих печаток.
Ми ознайомилися з старим гербом с. Кушниця за печаткою ХVІІІ ст. в книзі «Геральдика Закарпаття». Там зображена куля в основі двораменного хреста.
Виникає запитання, що означає куля в основі двораменного хреста? Адже куля на хресті зустрічається на православних образах. Наприклад, Богородиця держить на колінах младенця Ісуса, у якого в руках куля з хрестом. Куля з хрестом – це символ влади. Невже автори кушницької печатки у ХVІІІ ст., а це, можливо, бирів-староста села та священик кушницької церкви, просто взяли її з ікони, яка могла бути в Кушницькій церкві? Храмовий празник і назва церкви Щасливе рождество Діви Марії (дослівний переклад з угорської напису на кадастральній карті 1865 р.).
А яка прив’язка печатки до історії чи ландшафту села? Тож глянемо на кадастрову карту с. Кушниця 1865 р. В західній частині села Кам’яний потік, під горою Кругла впадає в р. Боржава і є її правою притокою. Крім того, в межах кушницьких сільських земель в р. Боржаву впадають ще потік Кривий та потік Бистрий, як праві притоки та ліва притока – потік Кушницький, в який з півночі впадає сільський потік с. Лисичово. Вже після цих потоків р. Боржава стає повноводною навіть влітку.
Ріка Боржава омиває з лівого берега ур. Дуброва. Гора Кругла виглядає як півкуля, під якою впритул протікає ріка Боржава. Отже, маємо один елемент печатки – круг взятий від назви гора Кругла. А з якої причини на печатці міг появитись двораменний хрест?
Можливо, кушницький батюшка, який добре знав латинь, а також історію релігії, трактував назву ріки Боржава – це ріка Боржівоя, правителя Чехії князя Боржівоя, який був першим чехом, якого похрестив Методій/Мефодій/. Розглянемо назву Боржава: корінь слова Борж, а закінчення – ава, як і в чеських річок. Аква в перекладі з латинського вода. Отже Боржава – це ріка Боржівоя.
В період розквіту Великоморавської держави (правління Святоплука, 871-894 р.,) частина Закарпаття разом із Словаччиною входила до її складу.
Ознайомившись з історією про правителя Чехії князя Боржівоя, священик міг думати: доказом, що назва ріки Боржава може походити від назви правителя Чехії князя Боржівоя, за правління якого святий Іоан хрестив Чехію. Бо назва Боржівой має корінь Борж. Тож другий елемент кушницької печатки – хрест міг з’явитися від трактування назви р. Боржава.
Мабуть тому, за основу в старій печатці с. Кушниця у ХVІІІ ст. є зображення греко-католицького двухраменного хреста, як символ і назва р. Боржава може походити від назви правителя Чехії князя Боржівоя за правління якого святий Іоан хрестив Чехію (так могли думати батюшка і бирів с. Кушниця). А коло на печатці від назви гори – Кругла.
Наступний доказ-підтвердження зв’язку історії про князя Боржівоя. Добудували розпочату в 1835 р. кушницьку греко-католицьку кам’яну церкву в 1865 р. Храмовий празник і назва церкви Щасливе рождество Діви Марії /дослівний переклад з угорської напису на кадастральній карті 1865р/.
В завершальний проект барочного храму були внесено зміни: міняли форми турі вище дзвінниці під хрестом. Зважаючи, що попередня дерев’яна церква 1682 року будівництва мала готичне завершення, а також, знаючи історію села і назву р. Боржава – від князя Боржівоя, інженер-архітектор, за побажанням батюшки храму Михайла Мустяновича, вніс зміни в барочний проект. Новий образ турні – це шолом князя із закритим-захищеним латами із прорізами на очах і лиці, які носили хрестоносці. В образі турні ниже хреста є шоломом, а ще нижче фальшиві вікна закриті жалюзями.
Однак в Інтернеті один з авторів висуває версію, що назва ріки Боржава в перекладі з чуваської мови означає – холодна вода. Слово пар означає лід, а слово шава – означає вода. Разом слово паршава означає холодна вода. В той же час річку Латориця /лутра/ перекладі з чуваської мови означає низький. А румунською мовою лотру – перекладається бистрий. Інший приклад – назва ріки Лаборець. З фортеці Унг-Унгвар відступив князь Лаборець з дружиною, який за твердженням угорського літопису «Геста Гунгарорум», був підлеглим болгарського хана Салана (очевидно, царя Семіона). Угорські війська наздогнали Лаборця у східній Словаччині і, за народним переказом, стратили його на березі річки Свіржави, яка з того часу стала називатись річкою Лаборець. В часи ХVІІІ ст., коли було прийнято образ кушницької печатки, наш земляк Венелін-Гуца ще не написав історію Болгарії. Це відбулося наприкінці 19 ст. Інтернету не існувало. Тож бирів-староста села та священник кушницької церкви на своє розуміння переклали назву р. Боржава в честь правителя Чехії князя Боржівоя, який був першим чехом, якого похрестив Методій /Мефодій/.
Можливий і наступний варіант-гіпотеза, чому в образ печатки села у ХVІІІ ст., а пізніше і образу сільського герба на вершині кола був хрест.
Село Кушниця вже наприкінці ХVІІІ ст. славилось обробітком каменя-пісчаника, вироби з якого, особливо хрести, розвозили не лише по Мараморошській жупі, але і за її межі. Камінь-плити пісковику добували і обробляли в урочищі Ясенова і Кичірки, в ур. Баня, Квасівський урочище Плитя, Ковачіський потік, а пізніше і в урочищі Потік, починаючи з кінця XVIII ст., і до 1940 р. – на обробітку було зайнято спочатку 20, а пізніше до 40 осіб.
Камені різної форми для підлоги у церквах, школах і коридорах, доріжки, квадрати, прямокутної форми, пам’ятники і хрести християнам, зроблені в с. Кушниця. Тут працювали майстри різних національностей – німці, словаки, мадяри, українці, в т. ч. і євреї. Ознайомившись з основними історичними подіями і ремеслами с. Кушниця, постає питання про образ печатки села у ХVІІІ ст., а пізніше і образу сільського герба. Тож бирів-староста села та священик кушницької церкви з цього ремесла, яке в той час славилося навіть за межами Мараморошської жупи, взяли як основний елемент образу хрест на печатці.
Наведені вище рівноцінні докази, на основі чого у ХVІІІ ст. було прийнято образ печатки будуть повніші, якщо доповнити основними подіями, що відбувалися у верхівях р. Боржави і в с. Кушниці безпосередньо. За народним переказом, у 1717 р с. Кушницю захопили кримські татари/песиголовці – одягнуті в собачі шапки, які приїхали на конях через Торунський перевалі і Репинний. В селі у дерев’яній хаті навпроти церкви знаходився штаб татар. Завойовники грабували селян. Забирали худобу і людей. На малій дерев’яній церкві був невеликий дзвін, який сповістив про напад. Жителям вдалося зняти і сховати дзвін під млином. Цей дзвін називався тройним.
На Мараморощині прийняття в унії в 1721 р. « ….в році 1721, коли соєдіненіє т.е. унію прийняло 144 священников імені свем і вірников своїх…». Бо в перебіг революції Ракоці ІІ багато хто хитався у вірі, і сповідував православ’я.*****
Георгій Сакаш-/Сакал – прізвище відомого ватажка опришків, що діяли в 30-40- роки 18ст. на Мараморощині, в тому числі і у верхів’ях р. Боржави. /називки Сакаль в Кушниці живуть і тепер/.
15.05. 1746 р. Звернення Петра Добри до Єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії М.Е.Ольшанського де згадано с. Кушниця «Про причини розповсюдження православ’я серед румун».
У 1778 р. вийшло цісарське розпорядження Йосипа ІІ про контрактацію. Оселі, які були поодиноко розміщені стягували в долину і кожному двору виділялася земля: на збудування житла кожен діставав від егера до 6 орл.*
Селян зселяли з зимівок-хуторів у село. Вищеназвані події, а також високі податки, стихійні лиха, хвороби, не проходили безболісно серед жителів в с. Кушниця.
Висновок: автори образу кушницької печатки, в якій є і великий ідеологічний зміст, а це, можливо, не лише бирів-староста села та священик кушницької церкви але і керівництво Мукачівської греко-католицької єпархії не взяли її з ікони. А на відмінно художньо і чітко прив’язали зображення на печатці в 18 ст. до історії і топоніміки, можливо, ремесл та ландшафту села, а також закріпили греко-католицьку віру у вигляді двораменного хреста в основі круга. Отже, на круглій печатці 18 ст. по периметру круга напис-текст, можливо німецькою мовою, а, можливо угорською і в перекладі означало – *Кушниця* сільська печать *1780*. Всередині печатки зображено двораменний хрест в основі круга. Щодо образу герба, можливо, бирів-староста села та священик кушницької церкви представляли собі хрест на горі Кругла у зменшеному масштабі. А двораменний хрест тому, що переважна більшість жителів села були греко-католиками.
Щодо кольорів старого герба с. Кушниця: фон був червоний, середи-на двораменного хреста – біла, куля могла бути зеленою, тобто кольори взяті з угорського герба.
На сайті про с. Кушниця ми ознайомилися з сучасним гербом села.
Тож, аналізуючи сучасний герб с. Кушниця, можна прийти до висновку, що автор не знав розшифровку старого герба, тож запозичив і переосмислив окремі деталі з печатки с. Кушниця кінця ХІХ ст., на якій всередині зображений герб Угорщини.
Також автор допустив неточності і окремі помилки. Не витримані пропорції і масштаб у зображенні окремих елементів герба. Великі грона винограду у порівнянні із горою і з залізницею, яка дуже деталізована. Залізницю варто подавати схематично двома лініями без шпал. Також два молотки – великі в порівнянні з наковальнею.
Навіть Хрест зображений на гербі з помилками. Виходячи з вищенаведених аргументів, сільській раді необхідно разом з автором і фахівцями – геральдистами заново розглянути проект сучасного герба с. Кушниця. Якщо буде фахове обґрунтування, можна буде доопрацювати сучасний герб.
За словами місцевого краєзнавця М. Мінського (Мінца), у кушницькій греко-католицькій церкві зберігалися рукописні книги, де були записані події за два останні століття. У 1948 р., науковець з Москви для вивчення забрав і не повернув у село рукописні книги, де були записані історичні події за два століття. Він залишили розписку про повернення вищеназваних рукописів кураторові церкви Андрію Гецко.
Моїм землякам – кушнянам, які в 2018 р. будуть відмічати сімсот років першої письмової згадки про с. Кушницю, думаю буде цікаво віднайти в архівах втрачену історію свого села, яку добре знали їх предки.
Василь Гецко,
Михайло Марканич.

Ваш отзыв

Ваш коментар