Версія для друку Версія для друку

ЗАЛ СЛАВИ ДЛЯ НИХ НЕ БУДЕ ЗАТІСНИЙ !

Ці дві події відзначали майже в унісон. Про обидві написали два різні періодичні видання – всеукраїнська газета «День» і Іршавська – «Нове життя».
«ЛЮБОМИР РОМАНКІВ: факти і цитати Українцю, який стоїть за комп’ютерною революцією виповнилося 87.
Любомир РОМАНКІВ відзначив 87-й день народження. Українець, який майже півстоліття тому (49 років) винайшов спосіб запису інформації на магнітну голівку жорсткого диска. Чим започаткував еру персональних комп’ютерів і досі працює в IBM.
Багаторічна наукова діяльність та робота в IBM привели його до Зали національної слави США, де портрет українця Любомира Романківа – поряд із іншими винахідниками, зокрема, Стівом Джобсом. Щоправда, порівнянням з останнім дещо незадоволені колеги Романківа. Мовляв, якби не пан Любомир, у Джобса не було б шансів стати відомим Джобсом.
Алла Дубровик –Рохова.
«День» №69 24 квітня 2018»

…Тренери Галина Левко та Надія Віг під час кількагодинної розмови навіть найменшим натяком не обмовилися про те, що отримали переможці Всеукраїнського чемпіонату – шанс відвідати міжнародні чемпіонати. «Нове життя» уже повідомляло в попередньому номері газети, що 14 та 15 квітня в Києві проходив другий Всеукраїнський фестиваль із робототехніки «ROBOfirst – більше ніж роботи» і єдина закарпатська команда «Andrew`s Team» із Довжанської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів вперше взяла в ньому участь і зайняла почесне друге місце. Для юних наших земляків Романа ГОБАНА, Євгенії ШТЕФАНСЬКОЇ, Тамари ЛЕВКО, Мирослави ЧЕРНУШЕВИЧ, Дениса ОРІХАНА, Олександра ПАРАСКИ, Алли ГОЙС, Олександра ШРАМА і Михайла БУНЧА та Галини Володимирівни і Надії Юріївни разом із усією адміністрацією школи здобутий ними приз представляє не меншу цінність аніж кубок переможців.
Їх друге місце – це своєрідна перша вершина подолана ними спільно, коли діти разом із їх наставниками об’єднані спільною метою, співпереживають за жаданий результат, підтримують і замінюють одне одного і стараються якнайкраще виконати свою функцію, роль у складі команди. Кожен із них є унікальним. Саша обожнює складати роботи. Рома – творить ідеї, Тома і Женя – їх функції опитування, презентація проектів, розробка, Алла – одноголосно обраний ними капітан, Мирося – програміст Денис і Саша – оператори. Міша – командний дух.
Таку високу оцінку вчителі дають їм у їх таки присутності зовсім буденно. Так само буденно її сприймають самі учні. Здається, вони знають собі ціну, але при цьому зовсім не потерпають від зіркової хвороби. Правда, варто зазначити, що перехворіли після поїздки практично всі: голос сів у кожного. Тільки уявімо собі, впродовж двох днів діти повинні були поперемінно і безупинно представляти свого робота.
Перед кожною із команд ставилося завдання: на полі за дві з половиною хвилини робот повинен виконати 18 місій. Це максимум. Наша команда обрала більш оптимальний шлях.

Вони виконали п’ять. Але при цьому досконало. У фіналі змагань за три спроби здобули 115 балів, що і стало для журі підставою для присудження їм другого місця. Ці п’ять місій вони підготовили ще вдома і не помилилися в обраній стратегії.
Якщо судити по попередньому абзацу, то виходить все гладко, без сучка і занози. Насправді ж вистачало і стресових ситуацій, з якими юні довжанські робототехніки справилися блискуче. Після першої спроби, коли набрали 85 балів, робот завис. Для інших це цілком могло бути фіаско. Тільки не для цієї команди. Трьох хвилин їм вистачило, аби перезавантажити робота. Всі вони спрацювали – як один. Окрім усього іншого, члени журі відзначили:
– Ми радіємо з ваших перемог!
Оцінювали у трьох суддівських кімнатах: проект; основні цінності, дизайнерська робота і залікові ігри.
У них дійсно спрацювали Основні Цінності FIRST LEGO League:
Ми – команда!
Ми працюємо, щоб знаходити рішення під проводом наших тренерів та наставників.
Нам відомо, що наші тренери та наставники не мають відповідей на всі запитання; ми навчаємось разом!
Ми поважаємо дух дружнього змагання.
Наші відкриття є набагато важливішими для нас, ніж наша перемога.
Ми ділимося досвідом з іншими.
Ми демонструємо Шляхетний Професіоналізм® у всьому, що ми робимо.
Нам весело!
Їм справді було весело. Їх поїздка на столичні змагання мала характер веселої пригоди. Їх оптимізм долав всі труднощі.
І так було від самого початку.
Самою ідеєю загорілася вчителька інформатики Довжанської ЗОШ І – ІІІ ступенів Галина Левко. Особисто за власний рахунок минулого року поїхала в Київ. І вже опісля розпочалася основна робота із учнями середніх класів. Попервах виявили бажання брати участь у проекті їх понад двадцять. Згодом залишилися тільки ті, хто по-справжньому загорівся цією ідеєю та неймовірно переживав за її втілення в життя. Було б зовсім несправедливим не згадати, що в основі всієї цієї справи закладено ентузіазм як учителів Галину Левко і Надію Віг так і всієї учнівської команди: Михайло БУНЧ, Олександр ШРАМ, Алла ГОЙС. Олександр ПАРАСКА, Денис ОРІХАН, Мирослава ЧЕРНУШЕВИЧ, Тамара ЛЕВКО, Євгенія ШТЕФАНСЬКА, Роман ГОБАН.
Спільно вони не тільки працювали над проектом водозабезпечення вулиці Гірки і його роботизації. Треба було кожного тижня впродовж кількох місяців щонайменше двічі приходити на заняття, придумати назву команди, її символіку, форму. А до того – скласти програму, виграти право на участь у Всеукраїнських змаганнях, отримавши набір із кількох тисяч деталей конструктора LEGO знайти початок і кінець у тому ланцюгові, який доконечно має стати діючим роботом.
Вони навчилися гармонійно доповнювати один одного, підтримувати, відчути командний дух. Мусимо визнати ще один надто важливий факт: діти сповна почали розкривати свої здібності, таланти, про які інколи навіть самі не підозрювали не те що їх батьки та вчителі.
А ще треба було, щоб у них батьки не тільки повірили, але й погодилися профінансувати їх задум. Як не дивно і прикро звучить, але в Довгому не знайшлося бажаючих профінансувати цю команду та її, як тепер бачимо, унікальну розробку і поїздку до Києва.
Команда «Andrew’s Team” довела і сама собі, що учні сільської школи можуть нарівні змагатися із «просунутими» міськими школами. Вони здатні творчо мислити і поставивши перед собою над завдання добиватися його максимальної реалізації.
Саме за таким наше майбутнє.
Довгого. Іршавщини. Срібної Землі. України.
Зал слави для них не буде затісний!

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар