Версія для друку Версія для друку

Вшановуємо і пам’ятаємо

19 квітня на фасаді Іршавської гімназії відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки в пам’ять про Олесю Іванівну Гелетей – директора Іршавської гімназії.

На урочистостях щирими, добрими та найкращими спогадами ділилися колеги, рідні та друзі Олесі Іванівни – це Наталія Гецко, Єлизавета Яцканич, голова Іршавської районної ради Віктор Симканинець, нинішній директор гімназії Наталія Онисько, керівник відділу позашкільної освіти Іван Терпай, колишній методист відділу освіти Наталія Трикур, голова Іршавської ОТГ Степан Бобик, депутат обласної ради Петро Добромільський.
Талановитий керівник, який зумів згуртувати навколо себе колектив однодумців, грамотно побудувати навчально-виховний процес, спрямований на досягнення високих результатів, розуміючий вчитель та співчутлива колега.
Професійна стежина Олесі Гелетей пролягла через освітні заклади. Вона не бачила себе без школи. Вона народилася педагогом. Ужгородська гімназія, Іршавська ЗОШ №2 і врешті Іршавська гімназія, якій вона присвятила своє життя. За багаторічну і сумлінну працю та досягнуті успіхи у справі навчання і виховання підростаючого покоління нагороджувалася почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, грамотами облдержадміністрації та райдержадміністрації.
Право відкрити меморіальну дошку надали сестрі покійної Ганні Валюк. Освячення провів настоятель греко-католицького храму Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці м. Іршава Василій Петечук.
Такою назавжди залишиться Олеся Іванівна у серцях і пам’яті іршавчан.
Вже років два, як Вас нема.
Душа у небо янголом злетіла,
Покинула навік зболіле тіло
Й до Бога вознеслась на небеса.

Вже років два, як обірвалося життя
Тієї, що, мов зіронька, горіла,
Неслася гордо, впевнено і сміло,
Ще й інших до вершин вела.

Та дні летять нестримно,
безупинно,
Стирають відчай, горе і журбу.
Складаю руки, стиснуті в долоні,
І спокою я для душі прошу.

Дзвенить дзвінок, у класах
йдуть уроки,
Лиш коридор самотній і пустий.
Вже не лунають тут знайомі кроки,
І не озветься голос: він німий
і мовчазний.

Весняна ніч. Гуляє в небі вітер.
Бринить нестерпна, болісна сльоза.
І смуток опускається на плечі:
«Все буде добре, хоч мене нема».

Мар’яна Дубішко,
голова методоб’єднання вчителів початкових класів Іршавської гімназії

Ваш отзыв

Ваш коментар