У другій половині 1994 року, за погодженням міністра внутрішніх справ, мене було призначено начальником Мукачівського міськвідділу міліції. Даючи згоду на призначення тодішньому начальнику управління УМВС України в Закарпатській області, генералу Дмитру Федоровичу Дорчинцю, я поставив вимогу, що на протязі кварталу дам пропозиції щодо кадрового зміцнення ключових посад. Після цього було звільнено з посад всіх заступників начальника міськвідділу, замінено керівників карного розшуку, слідства та інших посадовців, які не забезпечували виконання відповідного порядку. Мукачево на той час лідирувало за показниками скоєння важких і резонансних злочинів, був страх і занепокоєння серед населення міста, яке в першу чергу терпіло від бандитів. За 1 квартал 1995 року було скоєно 15 навмисних вбивств із застосуванням вогнепальної нарізної зброї, був вбитий у мікрорайоні Паланок один із авторитетів. Не буду називати прізвищ, щоб не травмувати рідних і близьких як загиблих, так і братків-бандитів.
З призначенням тоді ще полковника Геннадія Москаля на посаду начальника управління УМВС України в Закарпатській області роботу по наведенню порядку і приборканню організованих злочинних груп було активізовано. Геннадій Геннадійович за короткий період розібрався в ситуації. У Мукачеві за рахунок скорочення штатів в інших районах було введено в структуру міськвідділу відділ карного розшуку в кількості 42 співробітники, створено оперативно-технічний та кримінального пошуку підрозділи, зміцнено криміналістичну службу, створено підрозділ кінологічної служби, забезпечено засобами зв’язку, всі автомобілі були оснащені сучасними поліцейськими радіостанціями «Моторола», закуплено 70 портативних «Моторол», виділені 10 нових автомобілів УАЗ та 10 легкового варіанту. Кожен день протягом 1995-1996 років в розпорядження начальника міськвідділу направлялось з інших райвідділів області по 200 співробітників. М. Мукачево було взято під оперативний контроль, всі в’їзди і виїзди були блоковані стаціонарними цілодобовими блокпостами. Братки оперативно затримувались, притягувались до кримінальної відповідальності. Частина їх втекла за кордон. Серед особового складу проводилась принципова виховна робота. За кожний проступок з боку співробітників міліції їх звільняли і притягували до дисциплінарної відповідальності, проходило безкомпромісне очищення серед особового складу. В міліції, як і в армії, є один керівник, а інші всі, в тому числі і заступники, – підлеглі, які повинні в повному обсязі виконувати свої службові обов’язки. За період 1994-1996 роки за особистої участі і допомоги Г.Г. Москаля вдалося навести порядок в Мукачеві без єдиного пострілу з боку працівників міліції. Хочу наголосити, що більш ніж за 30 років служби в ОВС я ніразу не застосував табельну зброю проти громадян, ні один співробітник – мій підлеглий не сів у тюрму. Керівник правоохоронного органу повинен бути прикладом для підлеглих, тоді і вони будуть чесно і добросовісно боронити інтереси держави та її громадян. І тепер, коли буваю в Мукачеві, прості громадяни підходять і згадують ті буремні часи, дякують за нашу роботу щодо належного захисту їх конституційних прав і гарантій.
Закінчуючи свій короткий спогад, хочу подякувати всім тим, що були зі мною поруч, виконували чесно і добросовісно свій службовий обов’язок. Ми згадуємо всіх тих, які відійшли у вічність – генералів Володимира Михайловича Сірика, Дмитра Федоровича Дорчинця, а також нині діючий губернатор Закарпатської області, генерал-лейтенант Геннадій Геннадійович Москаль, які зробили свій внесок у збереження спокою в нашій прекрасній області, з повагою до всіх ветеранів ОВС, особливо співробітників кримінального блоку, який я колись очолював у Закарпатській області. Довгих років життя і всіляких вам гараздів.
До речі, порядок в державі в цілому і в окремому регіоні, районі можна навести без застосування зброї, інших спецзасобів, тільки якщо правоохоронні органи і їхні співробітники не будуть учасниками корупційних схем, кришувати злочинні бандитські групи, тоді довіра до держави і її органів зросте і громадяни повірять, що держава їх захистить, і тоді вони не будуть проявляти агресію до органів правопорядку.
Держава і її органи, які застосовують зброю проти своїх громадян, не можуть мати доброго майбутнього.
Теперішнім керівникам правоохоронних органів потрібно почути і прислухатись до думки громадян про них особисто, тоді вони, можливо, змінять своє ставлення до виконання своїх службових обов’язків, до вимог присяги і т.д. Хай би поїхали в Мукачево і поспілкувались з громадянами про роботу міліції в 1994-1998 роках, і вони почують, що люди цінують і підтримують поліцію, якщо вона того заслужить.
Іван КЛИМ,
ветеран ОВС, полковник міліції у відставці
