Версія для друку Версія для друку

Книжка, якій немає ціни

Буквально днями в редакцію газети «Нове життя» завітав Михайло Ломага з Броду. У руках він тримав свою нову книжку «Цікаві випадки з практики лікарів Іршавщини», яка побачила світ у мукачівському видавництві «Карпатська вежа». Видання цікаве насамперед тим, що тут ви зустрінете знайомі імена зцілителів, які роками стояли на варті нашого здоров’я. Це колишні головні лікарі району Станіслав Голопатюк і Василь Бабинець, лікар-травматолог Іван Ламбрух, терапевт Михайло Данканич, акушер-гінеколог Ніна Голопатюк, фтизіатр Марія Воробок, лікарі-невропатологи Василь Горват та Богдан Булеза, ЛОР-лікар Володимир Ізай, сімейні лікарі Михайло Мельник, Іван Фельцан, Василь Дочинець, Петро Осійський, Ганна Жабур, Людмила Данашевська, Марія Шелельо, Василь Добра, Федір Жидик та інші.
Унікальність книжки в тому, що це всі знайомі імена. Багатьом із нас доводилося з ними зустрічатися, спілкуватися, зрештою, лікуватися у них. Саме завдяки їм багатьом пощастило стати на ноги. Великий вклад у медицину нашого району вніс Станіслав Голопатюк із своєю дружиною Ніною Леонідівною.
Михайло Ломага описує випадок, як Станіслав Спиридонович допоміг 27-літньому юнакові, який свого часу був на грані життя і смерті. Ось як то було. «Брати повезли Івана в Іршаву на підводі. Тоді машини не було. Ледве зайшов він у кабінет лікаря (С.С. Голопатюка – В. Ш.). Довго оглядав його Станіслав Спиридонович, але з операцією не поспішав. Поставити його на ноги – випадок тяжкий. Таку складну операцію йому доводиться проводити вперше.
Операція проводилася довго. Хірург Голопатюк вийшов з операційної. Обличчя мокре, бліде, але очі сяють радістю, він задоволений. Операція пройшла успішно».
Повчальний випадок у книжці наводить Степан Сукович. На прийомі в нього статечний хлопець. Ні на що не скаржиться, фігура спортивна, ніколи серйозно не хворів, ні на що не скаржився, займається спортивним туризмом. До лікарів, а, тим більше кардіологів, ніколи не звертався. Після закінчення школи хотів вступити у спортивний вуз. Тому нікуди діватись, повинен пройти обстеження серцево-судинної системи по повній програмі. «Слухаю серце хлопця, — пише С. Сукович, — якихось шумів не прослуховую, тобто чітких даних за патологією серця нема, але треба згідно з локальним протоколом провести інструментальні обстеження ЕКГ на Ехо КС-серця. І ось як грім серед ясного неба – маємо ознаки складної вродженої вади серця (так звана корегована транспозиція магістральних судин), яка на протязі 17 років не давала про себе знати. Ще рік-два і серцевий м’яз, який працював із перевантаженням, міг не витримати і «здати».
Чимало випадків із лікарської практики у завідувачки дитячого відділення Іршавської райлікарні Наталії Чепи. Ось один із них. «В ту ніч у дитячому відділенні було тихо, спокійно, ніщо не віщувало біду. Матері з хворими малятами влаштувались спати. Та раптом з приймального відділення доставили дівчинку із Заріччя у вкрай важкому стані. Як виявилося, її переїхала легкова автівка задніми колесами. На спині дівчинки знак від коліс. Встановлений попередній діагноз – пошкодження органів грудної клітки, перелом ребер з пневмотравмами. Постраждалій дівчинці зробили рентгенографію грудної клітки. Діагноз підтвердився: перелом ребер, пневмогемоторакс. Дівчину госпіталізовано у реанімаційне відділення.
Проводили дренаж. З обласної дитячої лікарні м. Мукачево були викликані на допомогу обласні спеціалісти – анестезіолог, хірург і торакальний хірург. Вони оглянули травмоване дитя, але в обласну лікарню не забрали, мотивували тим, що дівчина не транспортабельна. Однак хірург Сердейко порадив, що вранці травмовану дівчинку потрібно перевести в обласну лікарню. Так і зробили. В Ужгороді вона лікувалася майже три тижні. Без ускладнень була виписана додому.
А цей випадок трапився у педіатра Магдалини Симчик у дитячому відділенні в кінці 90-их років минулого століття.
Поступила однорічна дитинка. При лікарському огляді виявлено, що у дівчинки судоми, втрата свідомості. Ледве дихає. Магдалина Михайлівна провела реанімаційні заходи. Поступово дитина почала давати ознаки життя. Дихати стало легше, розплющила очі. Заплакала. Так було врятоване ще одне життя. Тепер дівчинка навчається у вузі. Цікаві випадки із своєї лікарської практики описує кардіолог Денис Ізай. Зокрема, на лікування в кардіологічне відділення поступив пацієнт, 45 років, з різко вираженими набряками нижніх кінцівок. В процесі обстеження встановлено наявність численних тромбів у порожнинах серця. Ситуація ускладнювалась тим, що одночасно було також діагностовано дві виразки шлунку. Довелося призначати антикоагулянти одночасно із інтенсивним лікуванням виразок.
«На щастя, — пише Денис Ізай, — вдалося уникнути кровотечі із виразок, і кількість тромбів у порожнинах серця зменшилась. Після довгого лікування хворий у задовільному стані був виписаний додому».
Лікар-невропатолог Богдан Булеза добре відомий у районі та за його межами. За свою діяльність довелося лікувати різних людей. Один із випадків вельми курйозний. Привезли із села жінку. Попередній діагноз: гостре порушення мозкового кровообігу. Племінниця хворої розповіла, що жінка останнім часом займалися із чоловіком самогоноварінням, готову горілку виливали в бутилі і кожну пробували на смак чи якісна. І так додегустували, що від неї позасинали. А хвора скоріше прийшла до свідомості. Встановлений діагноз: алкогольна інтоксикація, алкогольне сп’яніння п’ятої ступені. Хворій було проведено дезінтоксикацію і в задовільному стані виписано додому.
І таких випадків у роботі іршавських лікарів сотні, тисячі. За кожним із них чиєсь врятоване життя. І якщо ти запросиш лікаря на каву чи подаруєш квіти, то це не є хабар. Це просто подяка за те, що маєш можливість ходити на цій землі, подихати свіжим повітрям, побачити сонце, поспілкуватися з рідними і друзями.
Михайло Ломага – теж медик. Працюючи сільським фельдшером спочатку в с. Сільце, а згодом у рідному селі Броді, йому доводилося розраджувати не одну людину. «Мене найбільше радувало те, — часто любить повторювати Михайло Васильович, — коли пацієнти приходили із добрим словом і казали щире «спасибі». Це була найбільша подяка за його невблаганну працю. Такими є і герої його книг.
Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар