Версія для друку Версія для друку

Емілія Лях:«Для мене завжди була важливою підтримка людей»

Емілія Лях – знакова постать в органах місцевого самоврядування району. 2015 року жителі Малого Раківця вже вдев’яте обрали її Малораковецьким сільським головою. Подібного прикладу нема не лише в районі, а й в області. Люстрацію роблять самі виборці. Понад 30 літ вона разом з активістами вирішує долю села.
Е.Ю. Лях народилася 7 квітня 1958 року в с. Малий Раковець. Батько, Юрій Іванович, працював вівчарем у колгоспі «Виноградар», Мама, Ганна Михайлівна, була домогосподаркою. У своєму дворогосподарстві тримали овець, кіз, корів, свиней, курей і гусей. Емілія разом із братом Іваном повсякчас допомагали їм. Поралися вони із батьками і на городі – доглядали за картоплею, кукурудзою, іншими сільськогосподарськими культурами. До речі, свого часу батько брав участь у ВДНГ СРСР у Москві. Був нагороджений багатьма грамотами, подяками і медалями.
Після закінчення Великораковецької середньої школи Е. Лях вступила в Ужгородський державний університет на філологічний факультет. Після закінчення вузу шість років працювала піонервожатою Малораковецької восьмирічки. Із 1982 по 2002 роки була на посаді сільського голови. Із 2002 по 2006 роки – бухгалтером сільради. У 2006 році Е. Ю. Лях знову було обрано сільським головою.
– Один у полі не воїн, – каже Емілія Юріївна. – Я завжди опираюся на громаду. Разом плануємо, намічаємо і вирішуємо. Робимо все для людей. Хоч село і віддалене від районного центру, а проблем із автобусним сполученням немає. І школярі, і пенсіонери задоволені – все робиться для їх зручності. На належному рівні і торгівля. Немає потреби їхати в райцентр за продуктами першої необхідності.
Село Малий Раковець розкидано на семи пагорбах. На одному з них – присілок Плитянка. Він знаходиться майже за три кілометри від центру села.
Вперше мене обрали сільським головою у 1982 році, — згадує Е. Лях. – Тоді я була ще зовсім юною. Але доводилося вирішувати цілком «дорослі» проблеми. Серед них – дорога на Плитянку, яка була у дуже занедбаному стані. Важко було добиратися сюди автівкою. Однак спільними зусиллями проблему було вирішено. Сільчани заходили тоді в сільраду і казали щире «спасибі» за асфальтовану дорогу.
На початку цього року Емілія Юріївна теж зробила жителям присілку подарунок – на базі навчально-виховного комплексу «Малораковецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» відкрито дитсадок. Тут одразу було прийнято 22 хлопчиків та дівчаток, які до того виховувалися вдома.
Роботи проводились громадським методом, – каже депутат районної ради Іван Фанта. Байдужих не було. Кожен житель села був зацікавлений у тому, щоб відкрити цей заклад, адже у селі чимало молодих сімей. Два роки тому й взялися за вирішення цієї проблеми. Сприяли нам у цьому і керівники району – голова райдержадміністрації Олександр Горін і голова районної ради Віктор Симканинець. Спільними зусиллями було зроблено ремонт спальні та ігрової кімнати, ліжка подарував відділ освіти райдержадміністрації.
До речі, чимало зусиль доклав і сам Іван Фанта – він за власні кошти переробив систему опалення, встановив бойлер. Завдяки цьому тепер у приміщеннях тепло і затишно.
Із-поміж інших населених пунктів району село вирізняється тим, що тут майже на всіх ключових посадах жінки. Вони верховодять і в освіті, і в медицині, і в культурі, і в торгівлі. Не забуває про рідне село і Єлизавета Михайлівна Яцканич, яка тепер працює начальником відділу освіти райдержадміністрації. Часто навідується в сільраду, цікавиться проблемами і справами громади, завжди готова подати руку допомоги. Незважаючи на те, що вона працює в райцентрі, вона залишається малораківчанкою.
Велику увагу приділяє селу і депутат обласної ради Іван Савко. Він теж вніс посильний вклад у відкриття дитячого містечка. Ось як він відгукується про Е.Ю. Лях:
– Емілія Юріївна дуже людяна. До неї просто тягнуться односільчани. Шанують її, поважають. Із кожним поговорить, вислухає, допоможе вирішити наболілі проблеми. І що найважливіше, – вона прислуховується до думки громади, живе її турботами.
Із вершини прожитих літ Емілії Юріївні є що згадати. Бо нелегко було керувати селом. Це були часи, коли семимильними кроками наступала цивілізація. Тепер вже не віриться, що в населеному пункті, де проживає понад 3 тисячі чоловік, був лише один телефон.
– Ви не повірите, – задоволено усміхається Емілія Юріївна, – що я добилася того, що одними з перших у районі встановили телефонну станцію на 50 номерів. А ще 1985 рік запам’ятався тим, що в Малому Раківці розпочалося будівництво середньої школи на 600 місць. Мешканці села з душею взялися тоді за справу, щодня на будівництві безкоштовно працювало по 15-20 чоловік. Про гроші ніхто не питав – робили люди так би мовити за «спасибі», однак із вірою у те, що там навчатимуться їх діти і онуки. А тепер там виховуються і їх правнуки. Вони з вдячністю згадують тих, хто подбав про їх сьогоднішній день. Адже їх школа – серед кращих у районі. І розташована вона в мальовничому куточку села.
На ентузіазмі було зведено й адмінбудинок сільради. Подбала сільський голова і про те, щоб в оселях малораківчан горіло голубе паливо.
Для мене завжди була важливою підтримка людей, – продовжує розмову Емілія Юріївна. – Вони – головна опора. Кожен щось підкаже, допоможе розібратися у вирішенні тієї чи іншої проблеми. Я завжди проймаюся почуттями односільчан, радість і горе ділимо навпіл. Бо інакше і бути не може. Громада, як на мене, – то велика єдина сім’я. Саме завдяки злагодженій роботі і взаєморозумінню змогли на базі колишньої сільської лазні відкрити амбулаторію загальної практики сімейної медицини, а після реконструкції приміщення колишньої контори колгоспу відчинили свої двері клуб і бібліотека. Подбала і про освітлення вулиць.
– Село нічим не має відрізнятися від міста, – розмірковує Емілія Юріївна. – Навпаки, чарівна природа повинна стати місцем відпочинку жителів мегаполісів, де ще побачиш зелен-ялину, нап’єшся цілющої водички, зірвеш гриба чи почуєш спів пташки. На даний час у селі можна зустріти туристів із найвіддаленіших куточків України. Приїжджають також із-за кордону. Йдемо до того, щоб розвивався зелений туризм, щоб проводити у нас пленери художників і зустрічі письменників, екологів і дослідників…
Малий Раковець – село перспективне. А ще коли ним керують такі чарівні жінки, як Е.Ю. Лях.
О, мало не забув. Сьогодні у неї ювілей. Із днем народження Вас, Еміліє Юріївно!
Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар