Версія для друку Версія для друку

Смішне перо не в гусака, смішне перо – у Ціцака!

Сьогодні надаємо слово своєму колезі Михайлові Ціцаку, котрий віддав 35 років свого трудового стажу роботі в нашій районці. П’ятнадцять із них був редактором. Незабаром йому 70, але, як бачимо, він і досі в строю. Свідчення цьому – його нові віршовані гуморески.

Ефект від реклами
Маленький онук
Надивився реклами,
Підбіг до бабусі
Цікавий дітвак:
Чому дід з газетою
Спить в туалеті,
І що це за диво
Таке – дуфалак?
Запори вже діда
Давно задушили,
А ліків таких
У аптеці катма.
Нехай візьме горщик мій, –
Він допоможе,
У мене запорів
Ніколи нема.
А ваш унітаз
В туалеті з дефектом…
… А кажуть нема
Від реклами ефекту!

 

Маріонетка
У поважної людини
Була «шістдесятка»,
Гостей для того набралось
Не одна десятка.
Були зблизька і здалека,
Родина, кумове,
Добрі друзі та сусіди,
Онуки і сватове.
Щоб за столом був порядок –
(співи, танці, тости),
Підрядився Кукурічка
Буть ведучим гостем.
Прийшов один, без дружини,
Так менші витрати,
Але з другом півдецовим
Петром Бебехатим.
… Посідали за стіл гості,
Почалась молитва,
Панотець благословляє,
Як у двері хтось рипнув.
Кукурічка як підскочить,
Як тупне ногою:
А тепер ми будем разом
З нашим головою!
І не дав він панотцеві
Молитву скінчити.
Бо кинувся керівництву
Тиради строчити.
І забув про ювіляра,
Про гостей та панотця
Й до начальства він підсунув
Власноруч свого стільця.
Як він там лиш увивався,
Усміхавсь як міг облесно,
Прихилявся, присувався,
Прогинавсь, як перевесло.
Було гидко це і бридко
Збоку гостям споглядати:
Хтось хотів його спинити,
А ще хтось і освистати…
***
Гостя здалеку сказала,
Чарівна брюнетка:
Та, який ведучий з нього, —
Це – маріонетка!

 

Гра в одні ворота
Кукурічка женив сина
Й через день хвалився:
От я друзів добрих маю,
Хоч під них стелися.
Петро Піштів – сто доларів,
Іван Сайко – двісті,
А Михайло, правда, в гривнях,
Три тисячки чисті!
Два Василі – по сто євро,
Кум – пральну машину.
Люблять, люблять мене друзі
І мою дитину.
… Через місяць Іван Сайко
На весілля кличе,
Бо і в нього вже, нівроку,
Доня – молодиця.
Ну, ніяк не можу, друже, –
Каже Кукурічка,
Занедужала, злягла
Дружина Марічка.
Потім були ще весілля
У Михайла та Петра,
Василі два свальбували,
В нього ж пісенька стара:
Занедужала, злягла.
Кум його вже і не кликав,
Зайва це турбота,
Кукурічка у житті грає
Лиш в одні ворота.

 

Мафіозі в офсайді
Їде дядько «Запорожцем»
По вузькій дорозі,
Аж назустріч «Мерседесом»
Грізний мафіозі.
Зупинились, оглянулись,
Висунули пики.
Мафіозі аж кипить:
«Бити чи звалити».
Гей, дорогу мені дайте, –
Сміло дядько крикнув,
А то зроблю те, що іншим,
Ще й сердито зиркнув.
В мафіозі відвалилась
Нижня геть щелепа:
«Чи не батько це пахана,
От тобі халепа».
Дав він пройти «горбатому»
Та встиг запитати:
Що ви з іншим тим зробили
Я хотів би знати?
Та, секрету тут немає.
Можу розказати –
Той не дав мені дороги,
Мусив я давати.
Зараз, діду, я тобі
Обламаю роги!
…Розвернутись не зумів,
Завузька дорога.

Михайло ЦІЦАК

Ваш отзыв

Ваш коментар