- Нове життя - https://nz-ir.com -

Рубаємо гілку, на якій сидимо?

Ніхто з пасічників не буде заперечувати значення кормової бази для бджільництва. Це лише люди далекі від пасічникування думають, що варто лише поставити вулик у дворі чи в саду, і мед потече рікою. Але насправді, щоб мати мед, потрібно докласти колосальних зусиль і мати ще й кормову базу. Бо саме хороша кормова база є запорукою сильних і здорових бджолиних сімей і виробництва меду.
Та було б неправильно не згадати про значення бджіл при запиленні і збільшенні урожайності всіх *ентомофільних культур. Так, за інформацією Ферганської обласної спілки пасічників Шуралі Сіякулова, запилення бджолами черешні збільшує її урожайність у 24 рази, сливи – в 11 разів, вишні – в 22 рази, яблуні та абрикоса – у 6 разів. А який же стан кормової бази на Іршавщині сьогодні? Можна проаналізувати дані, які доступні будь-якому пасічнику.
Розглянемо тільки три основних джерела надходження нектару, а висновки з’являться самі собою.
Першим розглянемо приватний сектор приміських та міських зон, де, переважно, розміщуються пасіки любителів. Іще років з 25 тому на кожній садибі у 6-10 соток росли такі звичайні медодаї як яблуні, груші, черешні, вишні, сливи, малина і тому подібне. Вони давали кожен рік надійний взяток, забезпечуючи бджолам можливість для весняного розвитку, а то і товарний мед.
А який же стан сьогодні? З кожним днем все більше і більше йде забудова великими будинками на 2-3 сотки, гаражами та іншими господарськими будівлями. В результаті залишається кілька соток незабудованої землі, яка використовується під газони або засаджується, здебільшого, хвойними рослинами, які нині стали модними і означають належність до елітного класу.
Ще одне джерело взятку – це поля. Якщо звернутися до часів 35-річної давності, коли кожне колективне господарство висівало на своїх полях і для своїх же потреб конюшину, еспарцет, буркун і навіть фацелію, чого не побачиш зараз, коли всі структури перейшли на ринкові відносини. А це означає, що сіють чи садять на полях те, що дорожче коштує і що можна продати вигідніше.
І третє джерело основного постачання взятку – це лісовий фонд. А ліс, як відомо, це природний тисячолітній ареал існування бджоли медоносної. Ліси давали бджолам після тяжкої зимівлі поштовх для розвитку, постачаючи їх першим медом та пилком.
До розпускання листя в лісі встигали відцвісти багато медодайних та пилкодайних рослин таких як підсніжники, крокуси, проліски, ряст та інші. Потім через деякий час зацвітають клени, а пізніше акація, малина. Не можна не згадати і про липу, яка дає бджолам гарний взяток. Але і тут не все гаразд. Нині ніхто не піклується, чи будуть у наших лісах і надалі рости ці медодаї, чи їх зовсім ніде не буде. Більше того, дехто з керівників лісового фонду навіть вважає липу «сміттям лісів». Висаджуються переважно культури, які для бджільництва не мають ніякої цінності – дуб та хвойні породи. Так, що в майбутньому ліс чекає безмеддя, бо у молодих посадках уже й сьогодні рідко можна знайти такі медодаї як клен чи липу.
Добре, якщо деякі пасічники мають земельні паї, на яких вони можуть висіяти для своїх бджіл один із медодаїв. Та не у всіх є такі можливості. Якщо ж навіть знайдеться місце для посадки декількох дерев, то немає гарантії, що завтра їх хтось не вирубає, бо ростуть не там, де треба.
На іконі святих покровителів Зосими і Саватія написано: – Не стане бджіл загине людство. І само собою виникає питання: а чи не рубає це людство гілку, на якій воно сидить? Адже кормова база змінюється не на користь бджіл. І це ще не беручи до уваги ті сотні тонн гербіцидів і пестицидів, якими щедро годується наша земля, а, отже, і бджоли.

Підготував Юрій САМОРИГА,
пасічник.