- Нове життя - https://nz-ir.com -

Проблеми вирішення туберкульозу

Питання протидії туберкульозу в Україні є одним з пріоритетних напрямків державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку. Зростання захворюваності на туберкульоз, що спостерігалось з 1998 року, зупинено у 2004 році, а починаючи з 2007 року, показник знизився.
За даними ВООЗ, в Україні щороку своєчасно не виявляють приблизно 22,5 відсотка випадків захворювання на туберкульоз, що сприяє його подальшому поширенню серед населення.
У 2014 році Україна вперше ввійшла до п’ятірки країн світу з найвищим показником мультирезистентного туберкульозу. Протягом останніх років спостерігається зростання випадків стійких до лікування форм туберкульозу, в тому числі – мультирезистентних, з розширеною резистентністю, полірезистентний туберкульоз.
Це в якійсь мірі зумовлено впровадженням сучасних молекулярно-генетичних методів діагностики та неналежною організацією лікування хворих на туберкульоз з переважаючим лікуванням в умовах стаціонару, що сприяло внутрішньо-лікарняному інфікуванню на стійкі форми туберкульозу, недостатнім забезпеченням протитуберкульозними препаратами, недостатнім контролем за лікуванням, відсутністю соціальної підтримки хворих під час лікування та управління побічними реакціями на протитуберкульозні препарати.
Серед інших причин невтішної ситуації з туберкульозу є низький рівень ефективності лікування серед вперше виявлених хворих на туберкульоз з бациловиділенням (67%) та серед хворих на стійкі форми туберкульозу (46%). Все це зумовлено відсутністю формування прихильності до лікування у хворих на туберкульоз, безвідповідальним ставленням хворих до лікування, перервами лікування тощо.
На сьогоднішній день рівень обізнаності різних верств населення з питань профілактики та протидії захворюванню на туберкульоз є недостатнім. Крім того, високий рівень стигматизації суспільства та медичної галузі щодо даної недуги.
Подолання епідемії туберкульозу в Україні стане можливим лише у випадку якісних та позитивних змін не лише в протитуберкульозній службі чи системи охорони здоров’я, але в економіці країни. Цей факт підтверджує постійно висока частка безробітних серед вперше виявлених хворих (до 50 – 52%).
Серед уразливих верств населення на туберкульоз є представники деяких груп ризику за соціальними та медичними чинниками (особи, що зловживають алкоголем, споживачі ін’єкційних наркотиків, контакти з вогнищ туберкульозу, медичні працівники, хворі на СНІД, мігранти, біженці).
Розв’язання проблем туберкульозу можливе шляхом втілення та виконання концепції Програми на 2018 – 2021 роки за умови її належного фінансування.
Основною метою Програми є стабілізація рівня захворюваності на туберкульоз, зниження рівня смертності, покращення ефективності лікування чутливих та хіміорезистентних форм туберкульозу.
З метою формування прихильності у хворих на туберкульоз та зменшення відриву від лікування, покращення ефективності передбачено розширення системи амбулаторної допомоги хворим, забезпечення соціального супроводу пацієнтів, надання соціально-психологічної допомоги, впровадження пацієнт-орієнтованої моделі лікування хворих на туберкульоз.
При пацієнт-орієнтованому підході до лікування враховується наближення місця лікування до хворого та його потреб. Надання пацієнту всебічної допомоги (продуктові набори, психологічна допомога, кошти на транспортні витрати та інше) призведе до зменшення випадків відриву від лікування та втрати хворих на туберкульоз.

Марія Воробок,
районний фтизіатр