Версія для друку Версія для друку

Вірші

Творімо
тільки добро…

Яка користь, як про Бога забуду
Й Матір Божу на поміч не зву,
Доброти не побачу у людях,
Тож для чого тоді я живу?

Що з того, коли руку скріпляю,
Як спогляну на очі сумні,
Що милості в мене благають,
А я відвернуся вбік.

Та ще в тому моя є провина,
Що хворих не йду навістить,
Десь там плаче маленька
дитина,
Чи в когось душа заболить.

Перед Богом всі будем стояти
На Страшнім великім суді
І відповідь за все маєм дати,
Як жили на цій грішній землі.

Ганна Ляшко,
с. Осій.
***
Пам’яті вівчаря
Миколи Креула

В гаю зозуленька кує,
Дзвінко грає водограй,
Отару дід Микола любив
понад усе,
Він її ніколи не залишав.

Радісно ніс свій життєвий
хрест,
Ніколи жалітися не знав,
Хоч був у теплі або змерз,
Кожного з усмішкою зустрічав.

Вже на небі зіронька зійшла,
Тиша навкруги палає,
Темна ніч на гори лягла,
А він не спить – на сопілці грає.

Захворів дід Микола зненацька,
Хвороба, як та річенька, плила.
На небі ясна зіронька погасла,
Обірвалось його земне життя.

На серці камінь я не маю,
В душі спокою не знайду,
Коли його любов, доброту
згадаю,
У Господа царство прошу
тільки йому.

Марія ЗВОНАР,
с. Осій
***
Любимо життя

Роки за роками йдуть,
Мов хмари в небі пливуть,
Час наш поспішно спливає,
А вороття назад немає.

Молодість наша – найкраща
пора,
Радість дарує завжди вона,
Пориви, натхнення, стремління
вперед,
Силу дає молоді до нових висот.

Дитинство, юність наші
пройшли ,
У пам’яті будуть незабутні
вони,
Вік на сьогодні вже нас обтяжає,
Та думкою старість ми
проганяєм.

Любимо життя у всій красі,
Найпрекрасніше, що є на землі,
Любимо вродливість, жіночість
твою
І край наш любимий – перлину
земну.
Юрій ЛОМАГА

Ваш отзыв

Ваш коментар