Версія для друку Версія для друку

Не в дуплі щастя

Займаючись бджільництвом майже 30 років і, на мій погляд, тут мало що змінилось. Бджоли утримують всі бажаючі: люди різного віку, рівня підготовки, різних намірів і просто випадкові люди. Тому ця велика армія бджолярів-любителів знаходить чимало способів, як ускладнити і без того складну справу.
Одні вимагають нові конструкції вуликів, інші переймаються перевагами утримання бджіл в лежаках чи корпусних вуликах. Аж занадто багато уваги приділяється підготовці цукровим сиропом та розміщення льотків. І тут, як мовиться в прислів’ї, кожен кулик своє болото хвалить.
А на практиці ж – кожен виготовляє собі вулик у залежності від тих матеріалів, які має або використовує отримані у спадок, чи потім підводиться база під що завгодно.
Слід пам’ятати, що вулик П.І. Прокоповича вже має найвищу цінність в тому, що перервав браконьєрський спосіб ведення бджільництва. Іншим, не менш важливим фактом є те, що рамковий вулик будь-якої конструкції дає змогу в будь-яку мить замінити темні або почорнілі щільники (бджолосім’ї, які жили в дуплах дерев, за умов погодніння щільників покидали насиджене житло в пошуках нового).
Та бджоли з їх умовними рефлексами мають здатність змінюватися і пристосовуватися до будь-яких кліматичних змін чи до змін до життя в дуплі, де, звичайно ж, інші умови, особливо умови зимівлі. Потім пережили дуплянки та сапетки і нині успішно пристосувалися до умов рамкових вуликів. І прирівнювати чи повторювати умови зимівлі в дуплі і в рамкових вуликах особливої потреби немає.
З усього видно, що природа наділила бджолу великими можливостями та кількаразовими запасами життєвою енергією.
А для тих, хто ще тільки долучився або буде долучатись до корисної, цікавої і непростої справи, нагадую, що для пасічника найважливіше – любити природу і бджілку, допомагати їй, висаджувати медодайні рослини, бути спостережливим, а найважче – це мед (в прямому розумінні) та його реалізація.

Підготував Юрій Саморига,
пасічник м. Іршава.

Ваш отзыв

Ваш коментар