Версія для друку Версія для друку

Не тільки кором єдиним ….

Згідно оперативної інформації, на сьогоднішній день в районі нараховується 32 особи, які захворіли на Кір. Тобто за 2 тижні приріст становить 17 осіб. 24 січня на позачерговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій прийнято рішення призупинити навчально-виховний процес в школах та дитсадках району з 25 січня на 18 днів, що має допомогти в призупиненні розповсюдження кору серед дітей.
26 січня в область надійшло 8 тисяч доз вакцини проти кору, яку в якості гуманітарної допомоги надала нам сусідня Угорщина. На сьогодні відомо, що району виділено 550 доз Пріориксу, так що на днях продовжимо акцію проведення додаткових заходів з імунізації проти кору, ініційовану МОЗ України. Також по перерозподілу з інших областей заплановано надати Закарпатській області ще 10 тисяч доз. Проте, як я інформував у попередній статті, тільки для нашого району необхідно біля 4 тисяч доз вакцини.
Розглядаючи питання недостатньої вакцинації населення району та у зв’язку з цим загрозу небезпеки епідемій інфекційних захворювань, необхідно звернути увагу ще на таке захворювання, як ДИФТЕРІЯ.
Зважаючи на те, що в останні роки збільшується кількість батьків, які категорично відмовляються від проведення щеплень, наразі є проблеми з проведенням щеплень проти дифтерії, причому не тільки у дітей, але і в дорослих людей. А вакцини проти дифтерії у нас є в достатній кількості.
Кілька слів про дифтерію.
Дифтерія – інфекційне захворювання, яке протікає гостро та характеризується запаленням, переважно ротоглотки. Крім ротоглотки ( близько 90% усіх випадків хвороби), інфекція провокує розвиток запалення в бронхах, носі, очах, на шкірі й статевих органах. Основні симптоми дифтерії – утворення нальоту й набряк піднебіння, мигдалин, горла, незначний біль при ковтанні, підвищення температури тіла й інші ознаки запального процесу. Передається збудник дифтерії повітряно-краплинним і контактно-побутовим шляхами, а також через вживання немитої, погано обробленої, інфікованої їжі. Тому і шляхи передачі – повітряно-краплинний ( через чхання, кашель, розмову на близькій відстані), контактно-побутовий ( через порізи, травми, садна, кон`юнктиву ока), харчовий (вживання інфікованої їжі).
Дифтерія характеризується наступними загальними симптомами, які можуть трохи мінятися, залежно від локалізації, форми й стадії хвороби:
збільшення піднебінного язичка, дужок, мигдалин, а також можливий на них плівковий наліт, найчастіше сіро-білого кольору;
гіперемія (почервоніння) і набряк горла;
незначний біль у горлі, особливо при ковтанні;
збільшення шийних лімфовузлів, набряк шиї;
підвищення температури тіла, до 41 °С;
загальна слабість, млявість, нездужання, підвищена сонливість;
головний біль, запаморочення;
нудота, іноді із блювотою;
блідість шкірних покривів.
Дуже небезпечними є ускладнення дифтерії, а це:
паралічі, переважно піднебіння, голосових зв’язок, дихальних шляхів, шиї, що призводить, в кращому випадку до втрати голосу, а в найгіршому – паралічу дихання та смерті (або апарат штучної вентиляції легень);
неврити, які призводять до парезу та паралічу різних груп м’язів, неможливістю рухати ними, інвалідності;
нефроз, який 100 відсотково приводить до хронічної ниркової недостатності;
інфекційно-токсичний шок, який навіть при адекватному лікуванні нерідко закінчується летально;
міокардит – який в основному протікає з грубим порушенням ритму серця, дистрофією міокарду та його нездатністю перекачувати кров, що в кінці-кінців призводить до передчасної смерті.
Лікування дифтерії дуже складне і в багатьох випадках з мінімальним результатом. Обов’язкова госпіталізація, навіть при простій підозрі на дану хворобу. А далі саме основне, без чого лікування матиме мінімальний ефект – введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (проте в деяких випадках, які визначає тільки лікар, сироватка не вводиться), налагодження дезінтоксикаційної терапії; антибактеріальна терапія (призначається при підозрі на враження організму іншими видами бактеріальної інфекції), інша симптоматична терапія. Виписка після одужання або стабілізації стану хворого можлива тільки після 2-х кратної діагностики й негативному результаті на наявність в організмі дифтерійної палички.
Найкраща профілактика – це вакцинація, яка проводиться в 2міс. – 4 міс. – 6 міс., ревакцинація у 18 міс., 6 років, 16 років і далі кожні 10 років. А тепер, шановні читачі старшого віку, пригадайте, коли вам робили щеплення від дифтерії?? Тож не будьте байдужими до свого здоров’я, а також до здоров’я своїх нащадків, не відмовляйтесь від проведення вакцинації, а краще завітайте до сімейного лікаря для проведення профілактичних щеплень. Доброго вам всім здоров’я та не хворійте!

Степан Сукович,
заступник головного лікаря комунального
закладу «Іршавський центр первинної медико-санітарної допомоги».

Ваш отзыв

Ваш коментар