- Нове життя - https://nz-ir.com -

На порозі своїх красних літ

Не зважаючи на те, що Іван Дмитрович Клим давно вже на заслуженому відпочинку, дотепер не пориває зв’язки із редакцією газети «Нове життя». Часто навідується в колектив, щоб зустрітися з журналістами, поспілкуватися з ними, випити чашку запашної кави. А йому є про що погомоніти, бо його біографія наповнена цікавими життєвими епізодами. Понад 30 літ віддав роботі в міліції, обіймав різні посади в правоохоронних органах. Понад три роки працював головою Іршавської райдержадміністрації.
Мені неодноразово доводилося брати у нього інтерв’ю, часто бував у трудових колективах, мав можливість спостерігати за його стилем роботи. Іван Дмитрович насамперед був допитливою людиною, любив дисципліну і порядок. То були часи, коли промисловість, сільське господарство і будівництво занепадали. А він добивався того, щоб збиткові підприємства ставали на ноги, прокидався і лягав спати з думкою, як налагодити в районі роботу так, щоб ліквідувати заборгованість по заробітній платі у виробничій сфері, що складала тоді понад 500 тисяч гривень. Мізкував Іван Дмитрович і над створенням нових робочих місць, розвитком малого і середнього бізнесу. Водночас не забував про медицину, освіту і культуру.
Не забував І. Клим і про простих людей. Із 90-річчям він прийшов привітати двічі Героя Соцпраці Юрія Пітру, навідувався він і до оселі Героя Соцпраці Марії Симканич, із подарунками навідувався в Ільницьку школу-інтернат та Імстичівську школу-інтернат. У його кабінеті часто збиралися акули промисловості району Максим Хохлов, Василь Дубішко, Дмитро Матіко, Юрій Велиган. Разом працювали над тим, що необхідно зробити для розвитку району, поліпшення добробуту людей, ставили завдання на перспективу.
Робота в правоохоронних органах не зламала його, навпаки – він завжди відрізнявся вихованістю, із повагою ставиться до старших. Бо так, каже, навчали його батьки. Вони часто наголошували, щоб чемно вітався, бо це культурно, так роблять справжні інтелігенти. І цю науку взяв із собою в життя. І дотепер обурюється, коли юнак чи дівчина сидять в автобусі, а над ними стоять посивілі люди. Раніше такого не було. Іван Дмитрович може їм зробити публічне зауваження.
Для нього завжди хорошим прикладом служили батьки. Іван Клим народився 7 січня 1948 року в с. Ільниця у сім’ї робітників. У 1955 році поступив у перший клас Ільницької середньої школи, яку успішно закінчив у 1966 році. Цього ж року вступив на навчання в Берегівське профтехучилище №21, де одержав спеціальність тракториста широкого профілю. А потім була армія – Іван Клим служив у Прикарпатському воєнному окрузі. Після демобілізації за комсомольською путівкою пішов освоювати Крайню Північ. В одному із інтерв’ю І.Д. Клим сказав: «Мама з татом усе життя працювали до сьомого поту – чесно і наполегливо, їхнє сумління в труді передалося і дітям (у сім’ї, крім мене, були ще дві сестри, які вже відійшли у світ потойбічний). До речі, батько працював шахтарем – він був працелюбним, роботі в підземеллі віддавався сповна. Я ніколи не бачив, аби сидів без діла – завжди щось чинив. А ще перейняв від них такі риси, як відповідальність, повагу до старших, любов до порядку».
Напевно, батьківська любов до порядку й привела його у правоохоронні органи. Працюючи у «Печорнафтогазрозвідка» Комі АСРР випадково зустрівся з місцевим дільничним інспектором, який і запропонував йому піти працювати в міліцію.
– Люди у формі мені завжди подобалися, – згадує тепер Іван Дмитрович. – Тому довго не вагався. За пропозицією дільничного мене було зараховано в ОВС СРСР на посаду міліціонера патрульно-постової служби м. Печора. Звідси направили на навчання у Ленінградську середньо-спеціальну школу міліції.
Після закінчення навчання І. Клима призначили дільничним інспектором в одному з мікрорайонів м. Печора. До речі, у цих краях, де тайга, болота, ліси і люті сибірські морози, і зустрів свою дружину Ніну, з якою пов’язав свою долю. Після одруження Івана Дмитровича перевели у розпорядження УМВС України в Закарпатській області. Молодого лейтенанта призначили на посаду дільничного інспектора міліції Тячівського райвідділу внутрішніх справ.
Доводилося працювати І.Д. Климу і дільничним інспектором Іршавського райвідділу внутрішніх справ. Звідси вступив у Київську вищу школу МВС ім. Ф. Дзержинського. Звідти вже у званні старшого лейтенанта повернувся в Іршавський райвідділ, де його було призначено на посаду старшого уповноваженого карного розшуку.
– Працювати тут не лише престижно, але й дуже відповідально, — каже Іван Клим. – Це чергування і виклики на місце пригод, розшук злочинців і розкриття важких злочинів, розбоїв і грабежів.
На долю молодого міліціонера випало розкриття злочинів у Загатті, Білках та Ільниці. Івана Клима було призначено керівником слідчо-оперативної групи по розкриттю крадіжок. Операм пощастило: невдовзі вони вийшли на слід грабіжників. Виявилось, здійснюючи крадіжки на території нашого району, вони переховувались у сусідньому – в с. Керецьки на Свалявщині.
Чимало цікавого про І. Клима повідав мені колега – журналіст Михайло Папіш. Йому доводилося бесідувати з Іваном Дмитровичем саме тоді, коли той працював начальником Мукачівського міськвідділу внутрішніх справ. Місто над Латорицею тоді журналісти влучно нарекли українською Сицилією. Там ледь не щотижня у ті часи скоювалися найрізноманітніші резонансні злочини. Було чимало кримінальних «розбірок», пограбувань, викрадень машин, убивств. Тут досить привільно почували себе місцеві та приїжджі рекетири, доморощені лідери бандформувань.
Щоби дати гідну відсіч мукачівським «авторитетам», сюди свого часу й скерували досвідченого, рішучого і енергійного Івана Клима, який до того очолював Тячівський райвідділ внутрішніх справ, керував іршавською і мукачівською міліцією. Уже під час першого знайомства переконався – це насправді професіонал своєї справи. І прийшов сюди не для того, аби злочини просто фіксувати, а реально з ними боротися. Бо люди боялися вночі навіть вийти на вулицю. А невдоволених міліцією, яка не змогла зупинити протистояння бандитів (останні тут робили погоду й нерідко тріумфували, застосовували для залякування навіть вогнепальну зброю), дедалі зростало. Ситуація будь-якої миті могла вийти з-під контролю. Ось у це пекло й скерували Івана Клима, аби забезпечити тут порядок і громадський спокій. І не помилилися. Іван Дмитрович виправдав довіру. Результати не забарилися.
А потім І. Д. Клим обіймав посади першого заступника начальника УМВС – начальника кримінальної міліції в Закарпатській області, заступника Мукачівського міського голови, заступника начальника управління з питань внутрішньої політики Закарпатської ОДА, заступника начальника головного управління юстиції в Закарпатській області, начальника виконавчої служби, голови Іршавської РДА.
А цього разу Іван Клим очолив громадську організацію «Боротьба з корупцією в Закарпатській області». Основне її завдання – виявлення і документування фактів корупції в правоохоронних органах, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах Закарпатської області.
– Корупція, – каже Іван Дмитрович, – найганебніше явище сьогодення. Ніяк не вдається подолати економічну злочинність. Тіньові схеми заважають чесним людям спокійно жити й працювати. Нам необхідно забезпечувати порядок, спокій, наводити лад, формувати право на законність. Я не можу бути байдужим спостерігачем усього того, що діється навколо.
Стежкою батька пішов син Анатолій. Дочка Наталка працює директором Колоднянської загальноосвітньої школи. Разом із дружиною виховують онуків.
Іван Дмитрович і тепер живе повнокровним життям. Він по-молодечому завжди підтягнутий, рвучкий до роботи з невгасимим поривом до життя.

Василь ШКІРЯ