Версія для друку Версія для друку

Життєве кредо: чесність, порядність, людяність

Історія не знає випадків, коли б на такі посади призначали випадкових людей. Могло статися, що прем’єр-міністрами країн ставали авантюристи високого штибу, але щоб державною скарбницею керувала людина із такою ж репутацією?!
Наша українська приказка говорить: не місце красить людину, а людина – місце. Про одного із таких челядників, чиє чесне і порядне ім’я попри часті зміни політичних змін залишається чистим і не замуленим, як вода лісового гірського ручаю, де білківчанин любить відпочивати. Мова про керівника Державного казначейства в Іршавському районі – Петра Жиговича Горзова. Люди його професії та ну не надто полюбляють «світитися» в ЗМІ. Хіба що цього потребують інтереси справи.
На цей раз ситуація дещо інша. Першого січня 2018 Петрові Жиговичу Горзову виповнюється п’ятдесят років. Що вже й говорити, для будь-якого чоловіка – це період розквіту інтелектуальних сил, а також – фізичних і духовних. Час осягнення мудрості. Зрозуміло. Що під цю дату можна підбити і деякі життєві підсумки. Аби не мати ймовірного звинувачення в улесливості, хоч а навряд чи знайдеться в районі у Петра Жиговича недоброзичливці, редакція дещо відсторонилася від «написання» його портрета і лише лініями-запитаннями у інтерв’ю окреслили його рамки, а вже барви, світло і тіні нехай ювіляр розкладе поміж них сам.

– Петре Жиговичу, 50-річчя – своєрідний рубіж. Маю на увазі життєву дату для людини, як в особистому житті, так і на громадській ниві. Ви, для більшості тих жителів району, які відіграють помітну роль в його управлінні та організації діяльності, вже багато років знані, як керівник Державної казначейської служби. Для початку детальнішого знайомства з нашим читачем розкажіть про роботу цієї фінансової установи.
– Державне казначейство України створене Указом Президента України від 27квітня 1995 року «Про Державне казначейство України», а датою створення відділення казначейства в Іршавському районі є 15 лютого 1996 року, коли наказом Голови Державного казначейства України мене призначили начальником відділення казначейства в Іршавському районі. І з того часу почалося створення казначейської служби в районі. На сьогоднішній день Державна казначейська служба є центральним органом виконавчої влади України, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Іншими словами, це є установа, яка здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів коштів державного та всіх місцевих бюджетів, установа, яка веде облік всіх доходів державного та місцевих бюджетів, здійснює повернення неправильно (зайво) сплачених податків, зборів та обов’язкових платежів, складає звітність про виконання всіх бюджетів: державного на території району, районного, сільських та Іршавської об’єднаної громади. На сьогоднішній день казначейська служба району обслуговує 125 розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевих бюджетів, із них 13 розпорядників коштів Державного бюджету, 112 розпорядників та одержувачів місцевих бюджетів. На обслуговуванні в казначействі: районний, 24 сільські бюджети та бюджет Іршавської об’єднаної територіальної громади. Для обслуговування цих клієнтів відкрито 11 тисяч доходних рахунків, на які сплачують платники податки та збори та 4 тисячі видаткових, з яких і проводяться видатки на виплату зарплати бюджетним працівникам, соціальні виплати, допомоги, оплату енергоносіїв та інші видатки установ. І все це обслуговують 12 працівників казначейства. За ці роки казначейство змінювало чотири рази адресу та приміщення: на початку 1996 року в СПМК-23, з 1997 року в будиноку побуту «Веселка», з 2000 року в приміщенні Іршавської міської ради, а в 2003 році Кабміном України придбано приміщення колишнього банку АПБ «Україна» і з 01 березня 2004 року в цій будівлі знаходиться наша установа.
– Петре Жиговичу, зрозуміло, що на такий відповідальний пост не призначають випадкових людей. Яким був Ваш шлях до того?
– Після закінчення Білківської восьмирічної школи навчався в Чернігівському юридичному технікумі. В 1986 році направлений на роботу в Берегівський «райсоцсобез», де працював старшим інспектором по побутовому трудовлаштуванню пенсіонерів, потім служба в Радянській армії(1986-1988). В грудні 1988 прийнятий на роботу старшим ревізором-інспектором в Іршавський райфінвідділ, де в мої функції входило також проводити перевірки кооперативів в районі. З 01 липня1990 року призначений на посаду начальника відділу податків з населення в новостворену податкову інспекцію в Іршавському районі. Паралельно з 1988 по 1994 рік навчався в УжНУ по спеціальності «Фінанси та кредит», по закінченні якого отримав диплом економіста.
– Петре Жиговичу, думаю, що ті люди, які щоденно працюють із державними фінансами, повинні, мабуть, мати певні особливі риси характеру. Якщо так, то назвіть, будь-ласка, обов’язкові риси характеру. Тобто такі, без яких людина апріорі не може трудитися в даній сфері, а ще додайте ті, які на Ваш особистий погляд із багаторічного досвіду ще й бажані.
– Підбір та пошук працівників для мене є чи не найвідповідальшою функцією як керівника. Всіх спеціалістів, які на сьогодні працюють та які звільнилися з якихось причин, підбирав я особисто і практично в жодному не помилився. Серед працівників, які у нас трудилися, – троє керівники районного рівня: І.В. Бізіля – начальник Пенсійного фонду в районі, С.М. Лакатош – начальник казначейства у Виноградівському районі, В.М. Черепко – начальник управління праці та соцзахисту в Іршавському районі (зараз уже на пенсії). Наші працівники працюють в обласному казначействі, в райдержадміністрації. Троє вийшли на пенсію і четверо виїхали за кордон. Кандидатів на посаду спеціаліста в казначейську службу в першу чергу шукаю серед колег фінансистів, спеціалістів податкової, пенсійного фонду або серед бухгалтерів – розпорядників коштів бюджету. Але не завжди наша зарплата готових спеціалістів влаштовує. Тоді доводиться шукати серед випускників вишів. Кандидат на посаду спеціаліста в першу чергу має мати вищу освіту і володіти базовими знаннями бюджетного процесу та бухгалтерського обліку, має бути «на Ти» з комп’ютерною технікою, мати хист до навчання, має бути відповідальною, порядною та чесною людиною. Перед прийняттям на роботу я прошу кандидата пройти стажування один місяць, провожу з ними співбесіди, і 80 відсотків кандидатів відсіюються достроково, коли бачать наші навантаження.
– Петре Жиговичу, Ви належите до покоління тих, чиє становлення на державній службі проходило паралельно із незалежною Україною. У професійному плані, чи маєте Ви у багажі власного досвіду деякі речі, які засвоїли від своїх попередників, і що Ви сприйняли уже в ході співпраці за останні десятиліття із представниками молодших поколінь?
– Дійсно, на моїх очах та за моєї участі проходило становлення українських органів виконавчої влади в районі. Про казначейство я уже розповів, а ще однією установою, яка і за моєї участі була створена в районі є Податкова інспекція в Іршавському районі (тоді начальник М.М.Попович), в яку я був переведений начальником відділу податків з населення з дня створення 01 липня 1990 року. Крім основної роботи оподаткування населення району, проведення перевірок, найбільш складніше доводилося при роз’ясненні громадянам району, що таке податкова інспекція і які її функції, яка відповідальність за порушення податкового законодавства. Я хочу добрим словом згадати М.М. Поповича – першого начальника ДПІ в Іршавському районі, В.В. Боршоша та І.І. Веждела керівників Іршавського фінансового управління, які повірили в мене, тоді молодого спеціаліста, і багато чому навчили. Хочу добрим словом згадати і М.М.Хохлова, який, будучи заступником голови райдержадміністрації в 2003-2004 роках, допомагав казначеям перевести місцеві бюджети на казначейське обслуговування. Згадую бюджетний колапс, коли була криза неплатежів. Бюджет був винен виконавцям робіт, надавачам послуг, а підприємства не могли сплатити податки. Тоді, в мене, в начальника казначейства в кабінеті був «оперативний штаб», і завдяки банківським навичкам Максима Михайловича нам вдавалося «прокручувати» одні і ті ж кошти по декілька разів в день і в кінцевому рахунку вийти із заборгованості по платежах.
– Ви постійно, починаючи із глибокого молодого віку, берете активну участь у громадському, політичному житті краю на різних рівнях. У цьому стані Вашої душі депутатська діяльність відіграє далеко не останню роль. Що натомість служить компенсатором як для Вас особисто, так і для Вашої сім’ї, та й родини загалом?
– Бути корисним людям, які потребують допомоги, поради чи просто доброго слова, це, напевно, прищеплено з дитинства батьками. Люди це відчувають і дійсно довірили мені уже вчетверте мандат депутата районної ради. Я намагаюся своїми діями їх не розчаровувати. Мої колеги, казначеї, часто є свідками, скільки людей приходить із своїми проблемами, і деколи ці проблеми створені штучно якимось чиновником чи клерком. Багато питань вирішується зразу, але є такі, що потребують рішення органів влади або суду. Були питання, які вирішувалися роками. Я згадую, як ми з батьками із присілку Ковбасово та І.О.Панканинець задумали із восьмирічної школи (моєї школи) зробити середню №2 в с.Білки. Всі говорили, що то неможливо. Але спочатку підготували громадськість, потім керівництво освіти та району, і зараз діти мають можливість отримати середню освіту в своїй школі. Нам вдалося залучити багато коштів із усіх бюджетів в 2016 році. Були повністю замінені дахи у практично всіх установах бюджетної сфери села Білки. В обох школах відремонтовані спортивні зали, частково замінені вікна, капітально ремонтуються дороги, і це все завдяки співпраці всіх гілок влади.
– Петре Жиговичу, як у моїх запитаннях, так і у Ваших відповідях нехай і не зримо, але так або інакше присутня тема, яка для людини значить не менше аніж робота. Хотів би, щоб Ви більше розповіли про Ваше родове коріння, дружину, дітей, онуків. Адже це та опора, яка живить наші сили для власної самореалізації у публічній сфері.
– Згоден з Вами, що сім’я це наша опора, надійний фундамент, який нам дає сили, енергію, є нашим живчиком по життю. Разом з коханою жінкою Анною, яка працює головним бухгалтером НПП «Зачарований край», виростили двох дочок Катерину і Анну. Катерина закінчила Львівську комерційну академію та Львівський Державний університет імені Івана Франка, вийшла заміж у 2013 році за Дмитра Кікалейшвілі з м.Іршава, і в жовтні 2015 року вони подарували нам внучку Кірочку. Працює в Приватбанку. Дочка Анна закінчила Мукачівський Державний університет . Вийшла заміж у 2015 році за Олександра Сочку з с. Білки, і вони також подарували нам внучку Каріночку в листопаді 2017 року. Працює в Центрі соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. Маю хороших зятів та сватів.
І досі мені приємно почуватися дитиною у мами Ганни Денисівни Горзов, яка все життя віддала кооперації, працюючи головним бухгалтером Білківського СТ, і мене з шкільного віку привчала до бухгалтерських документів, до обліку, що, напевно, і визначило мою професію, та тещею Григорка Марією Михайлівною з Кушниці. Маю двох братів Івана та Василя із сім’ями та великі родини по батьковій та маминій лінії.
– Петре Жиговичу, чи є у Вас життєве кредо, досвід чи будь-яка життєва історія, яка була б для Вас визначальною у всіх трьох іпостасях: в родині, на роботі і в депутатській діяльності?
– Чесність, порядність, людяність.
– Петре Жиговичу, щоб не зурочити, у нас у районі, мабуть, немає керівника рівня аналогічного Вашому, який би впродовж такого періоду часу займав настільки відповідальну посаду. Безумовно, що гроші люблять тишу і стабільність. А от у Вас, якщо руку на серце, нема чи не було амбіцій іншого плану?
– Працювати начальником казначейства району – дійсно дуже відповідальна робота, де в першу чергу несеш відповідальність за свій колектив, поділяєш відповідальність за дії своїх клієнтів – розпорядників коштів, але в той же час дуже цікава робота, яка потребує постійного самовдосконалення, постійного аналізу, десь робота на випередження, потрібно прораховувати ситуацію, як у шахах. Щодо останнього питання, то приймав участь у попередніх виборах сільського голови с.Білки та на останніх виборах колеги по фракції висунули кандидатом на голову районної ради, але чогось не вистачило. Мабуть то не моє. Я радий, що маю можливість далі працювати із своїм чудовим колективом.
– Петре Жиговичу, знаю, що для Вас 2017 рік став далеко не простим. Проте хотілося б дізнатися, де Ви черпаєте життєві сили, енергію буття і у таких людей, з якими дружите впродовж десятиліть.Зазначу, що деякі з них і при цьому не належать ні до Вашого покоління, ні до Вашої соціальної категорії, ні до родини, але спілкування з якими стало потребою для серця і розуму.
– Я зрозумів, до чого Ви схиляєте. Цей рік, що минає, дійсно далеко не простий. Багато проблем, вирішення яких не від нас залежать. Але Бог у житті посилає нам людей, спілкуючись з якими, всі проблеми вирішуються самі собою. Так, наприклад, слухаючи розповіді про минуле та теперішнє життя, після розмови з давнім другом, який став для мене добрим порадником як батько, а для моїх дітей дідиком Андрієм Симканичем з Лукова, на душі стає легше і приємніше. А якщо ще заспіває свої армійські пісні, то й взагалі відчуваєш себе юнаком. Якраз ця людина стала для мене і моєї сім’ї більше як родич.
– Петре Жиговичу, тим, хто Вас знає трохи ближче, аніж просто в рамках ділового спілкування, відомі доволі скромні Ваші життеві запити. А чи є у 50-річного статечного білківського чоловіка, двічі дідуся, депутата райради багатьох скликань і начальника Державної казначейської служби в Іршавському районі нездійснена мрія? Якщо є, то чи можна її озвучити?
– В першу чергу хотілося б, щоб Бог нам дарував мир в нашій Україні, щоб не гинули наші діти. Здоров’я нам усім, це наш найбільший скарб і хотілося б погуляти на весіллі внуків і виростити правнуків, але на все воля Божа.
Користуючись нагодою, я хотів би привітати всіх жителів району із наступаючим Новим, 2018 роком. Побажати всім міцного здоров’я, добробуту в родинах, миру та злагоди нам в Україні!

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар