Якось мудрий чоловік висловився – «Роки летять, як кулі». З кожним роком переконуємось у правдивості сказаного.
Про родину і зокрема про господаря родини Василя Ілліча Трикура – ільничанина, трударя, місцевого депутата, дбайливого господаря рік тому вже писала наша газета. Напередодні Нового року і Різдвяних свят ми зустрілись знову, щоб згадати минуле і поміркувати на прийдешнє. Адже першого січня Василь Ілліч святкуватиме свої славні сімдесят.
– Як і кожен Новий рік, чекаємо і сподіваємось на краще, дякуючи Богу за все, що маємо -каже Василь Ілліч. – І здоров’я вже не те, як би хотілось, і з пенсією не розженешся, бо ліки коштують захмарні ціни. Люди, молоді і старі, ходять похмурі без оптимізму й надії, а про співчуття й Божу любов годі й говорити. Челядь живе не бідно, бо автомобілі дороги заполонили вщент. Гуляння гучні, як і раніш, ринки переповнені народом, хоч ціни там, особливо напередодні свят, зашкалюють за європейські, а взаєморозуміння, взаємоповаги, взаємодопомоги бракує не на жарт. – продовжує співрозмовник.
За святковим столом у Трикурів у дні свят, як і завжди, чекають всю велику рідню, сподіваючись, що більшість прийдуть привітати ювіляра. Хіба що сестра Софія, яка зараз з сім’єю проживає на Кавказі, в Північній Осетії, може не приїхати, хоча її найбільше всі чекають.
Це вже інформаційна війна. У телефонній розмові зізнається сестра, що не приїдуть, бо бандерівці вішають російськомовних приїзжих громадян, – так говорять по їхньому радіо і телебаченню. СТРАХІТТЯ!
Василь Ловска,
член Національної спілки
журналістів України
