- Нове життя - https://nz-ir.com -

БІЛКІВСЬКІ ПОШТОВИКИ ВПЕВНЕНО ТРИМАЮТЬ ПЛАНКУ

Білківське відділення поштового зв’язку – серед кращих у районі. Воно продукує прогресивні ідеї, впевнено тримається на плаву, робить все для того, щоб якнайповніше задовольнити потреби свого клієнта максимально так, щоб люди не нарікали. Наприклад, має передплачено 1780 примірників газет і журналів. У порівнянні з іншими це непоганий показник. Очолює відділення досвідчена Марія Михайлівна Симканич. Ця толерантна жінка завжди мудро виходить з будь-якої ситуації, не рубає, як кажуть, з плеча, вміло згладжує гострі кути. Дається взнаки її багаторічний стаж роботи – рідній пошті віддала понад 40 років. Марія Михайлівна має надійних помічників. Заступником начальника відділення трудиться 16 років Оксана Петрівна Дзихор. На посаді оператора – вже 6 років Леся Петрівна Бажів. У Білках працює й шестеро листонош. Кожна з них має дільницю протяжністю від 11 до 16 км.
Юлія Гейзівна Магурська обслуговує наступні вулиці: Підгірну, Борканюка, Лермонтова, Молодіжну, Петра Великого, Садовиноградну, Мічуріна, Конституції. Першого грудня виповниться два роки, як на пошту привела її кума. Якраз було звільнилося місце. Жінка каже, що спочатку все давалося дуже важко. Необхідно відразу запам’ятовувати великий об’єм інформації. Листоноші потрібно бути дуже точною, нічого не переплутати, бо помилка може дорого коштувати в прямому сенсі цього слова, та й на свою адресу потім доведеться витерпіти чиїсь негативні емоції. Тому Юлія Гейзівна відповідально ставиться до своїх обов’язків.
За її словами, ціни на газети і журнали ростуть, а зарплати людям не дуже поспішають відчутно піднімати. Це, звичайно, позначається й на передплаті. Шкода, що молодь не дуже охоче передплачує кореспонденцію. Має листоноша й досвід іншої роботи. До приходу на пошту три роки трудилася на підприємстві «Фактор тойс».
Юлія Іванівна Староста вже на заслуженому відпочинку, але продовжує працювати. Таких цінних кадрів просто так не відпускають. Тим паче, за її плечима двадцять років роботи. Це ж уявити, скільки за цей час довелося відміряти кілометрів пішки у будь-яку погоду. Жінка зізнається, що на цій роботі потрібно мати залізні ноги. Не кожен таке навантаження витримає. За стільки часу вже добре знає всіх своїх клієнтів, до кожного напрацювала свій підхід. До її дільниці входять вулиці: Конституції, Потушняка, Пушкіна, Горзова, Жовтнева, Богдана Хмельницького, Матросова, Коцюбинського. Зараз свого життя не уявляє без рідної пошти, хоча до того їздила на заробітки, як мовиться, за довгими карбованцями і гадки не мала, куди доля закине її потім.
Жінка каже, що прохання людей виконує охоче і вважає це своїм обов’язком. Живе під Осоєм. Буває, що й осійчани просять її оплатити їм за комунальні послуги. Юлія Іванівна і їм не відмовляє.
Катерина Іванівна Брич зізнається, що їй дуже подобається спілкування з людьми, завжди від них дізнаєшся щось нове, дадуть мудру пораду, порекомендують, як вийти з тієї чи іншої ситуації. А у важку хвилину це дуже важливо і потрібно. Професія листоноші дуже важлива і затребувана. Здавалось би, що особливого в тому, щоб опустити в поштову скриньку конверт чи доставити до клієнта пенсію? Проте Катерина Іванівна каже, що бути листоношею – особлива праця. Окрім основної функції, треба ще виконувати роль психотерапевта та соціального робітника. Адже тривалі розмови про наболіле з односельцями вже стали традицією. Нічого дивного в тому нема, що самотні пенсіонери запитують в неї: «що відбувається в селі?», «які новини?». Для них вона — друг, з яким можна, нехай лише хвилиночку, але щоразу перекинутися словом.
Вона обслуговує вулиці Ороса, Івана Франка, Лесі Українки, Українську, Незалежності. Вже шість років поспіль навідується по роботі до жителів цих вулиць. А це – немалий період часу.
Наталія Дмитрівна Ізай працює всього два місяці. Залюбки вникає у всі тонкощі роботи листоноші. Дуже задоволена колективом. Більш досвідчені завжди підкажуть, як зробити в тій чи іншій ситуації. За це їм щиро вдячна. До її дільниці входять вулиці: Учительська, Центральна, Набережна, Островського, Ольги Кобилянської, Тиха, Західна. До того часу 19 років трудилася зоотехніком-селекціонером у радгоспі «За нове життя».
Маріанна Василівна Квак вже працює рік. Її попередниця пішла трудитися в лікарню. Вагалася: йти чи не йти, адже у листоноші багато обов’язків – і кореспонденцію передплачувати й доставляти, і пенсію виплачувати, і з документами працювати. Все-таки наважилася. Зізнається, що до людей треба йти з гарним настроєм. Спілкування з людьми – наука непроста, часто не знаєш, що готує тобі наступна зустріч. Звичайно, іноді трапляються й складні характери, але така вже робота: доводиться шукати підходи до кожного. Адже коли на твоїй дільниці тебе люблять і поважають, то й працювати веселіше. Крім того, і живе спілкування декому просто необхідне, особливо пенсіонерам: вони розповідають про своє життя, жаліються на здоров’я, діляться успіхами. І якщо їх справді вислуховувати, можна побачити, як їм на душі стає легше.
До її дільниці входять вулиці: Шевченка, Котляревського, Армії, Богдана Хмельницького, Жовтнева. До приходу на пошту має досвід роботи в пекарні у Білках та на місцевому швейному підприємстві «Троянда».
Ганна Іванівна Матей ось уже два роки доставляє кореспонденцію по вулицях: Кротона, Зелена, Мічуріна, Партизанська, Садовиноградна, Східна. До того працювала завгоспом у дитячому садочку. Робота подобається насамперед тим, що можна полюбуватися природою. Свіже повітря, гарні гори, дрімучі ліси – ця невимовно красива природа не може не зачаровувати. Це виглядає дуже романтично. Отримуєш неймовірний заряд позитивної енергії. Так і хочеться унікальні пейзажі сфотографувати чи, можливо, описати словом, намалювати пензлем. Все це надихає на продуктивну працю. Йдеш на роботу з гарним настроєм.
В усіх поштовиків було побажання працювати на повну ставку та отримувати більшу зарплатню. Їхня праця й справді цього вартує.

Іван КОПОЛОВЕЦЬ,
фото Петро ПІТРА .