- Нове життя - https://nz-ir.com -

Нелегка ноша листоноші

Чи то надворі періщить дощ, чи спека неймовірна, чи кружляє хуртовина, чи випадає сніг, чи холод проймає до кінчиків пальців, листоноші прямують до свого клієнта. Ідуть, щоб доставити листа, грошовий переказ, пенсію або грошову допомогу, запропонувати товари народного вжитку. Вони доброзичливі, трудолюбиві, усміхнені, старанні у роботі, користуються авторитетом у жителів міста, знають, з яким нетерпінням на них, на їх добре слово чекають клієнти. Не тільки принесуть газети, листи, журнали, а й розкажуть новини, перекажуть вітання, вислухають господарів, дадуть добру пораду. Для жителів міста їх візит – мало не свято. Найбільша подяка за роботу для поштарів – це шана жителів Іршави. Сьогоднішня наша розповідь про чотирьох іршавських листонош.
Тетяна Іванівна Сарська влилася в колектив буквально кілька тижнів тому. Вже встигла як мінімум вивчити напам’ять перелік всіх вулиць, на яких працює. Це: Борканюка, Партизанська, Білецька, Волошина, Богдана Хмельницького, Павлова, Коцюбинського, Річна, Зарічна, Мічуріна, провулок Шевченка, провулок Білецький, Комарова, Набережна, Шкільна, Кутузова, Січових стрільців, Лермонтова, Фединця, площа Народна. Не цурається будь-якої роботи. Свого часу працювала в приватного підприємця, в ресторанному бізнесі. Відтак доля закинула її на заробітки в Чехію. Після цього якийсь час була безробітною. Побачила оголошення, що в Іршаві потрібна листоноша. Вирішила спробувати себе і в цій ролі. Потроху вникає в нюанси нелегкої ноші листоноші. Каже, що робота їй подобається, тому докладає всіх зусиль, аби належно виконувати свої обов’язки.
Чи не найбільш досвідченою є Ольга Петрівна Кополовець. У лютому наступного року виповниться тридцять років, як прийшла працювати на пошту. До того займалася лише домашніми клопотами. Це її гнітило, адже спілкування з людьми – то її стихія. Брат якось це запримітив і вирішив підшукати їй роботу. Так і привів її до іршавських листонош. Ольга Петрівна пригадує, що спочатку було дуже важко, адже тоді газет і журналів виписували в рази більше. Все це потрібно було переносити на руках, які від незвички страшенно боліли. До її дільниці входять вулиці: Набережна, Франка, Ніколаєва, Глюка, Космонавтів, Лесі Українки, Степана Вайди, Виноградна, Глубока, Садова, Польова, Гірська, Підгірна, Лісна, Підлісна, Беляєва, Грушевського, Рильського, Зелена, Миру, Молодіжна, Дружби, Ярова, Квіткова, Верхня, Тиха, Карпатська, Пушкіна. Багаторічну самовіддану й старанну роботу О.П. Кополовець на благо пошти та жителів міста належно оцінили на всеукраїнському рівні. Кілька років тому отримала від Укрпошти почесну нагороду – нагрудний знак. Іршавчани теж її дуже поважають. На знак вдячності вони залюбки виписують газети, журнали, купують товар. Листоноша також любить квіти, які вирощує вдома. Вона охоче ділиться ними з клієнтами. Ідучи потім вулицями міста, милується цими ліліями, тюльпанами, гладіолусами. Дуже вдячна всім клієнтам своїх вулиць, які її щиро поважають.
Іван Іванович Глеба вже близько шести років працює листоношею. Нині з усмішкою згадує, як усе починалося. Іршавчани були звикли, що доставляти пресу, кореспонденцію – це жіноча справа. Довелося ламати стереотипи. Потрібен був якийсь час, щоб Івана Івановича почали впізнавати. Відтак він завоював авторитет своєю добросовісною працею, прекрасно влився в жіночий колектив. Нині його добре впізнають, залюбки з ним вітаються. І. Глеба обслуговує вулиці: Гагаріна, Локоти, Робочу, Федорова, Заводську, Станційну, Слов’янську, Летище, Конституції, Спортивну, Ільницьку, Гоголя, Шкільну, Хмельницького, Горького, Фізкультурну, Чапаєва, Набережну, площу Народну. На території цієї дільниці знаходиться дуже багато районних установ та організацій, підприємств. Тут проживає чимало бізнесменів, лікарів, освітян тощо. У кожного свій характер, з кожним потрібно знаходити спільну мову. А це вже листоноші нині прекрасно вдається – досвід дається взнаки, робота теж йому дуже до вподоби. Іван Іванович не звик сидіти склавши руки. До приходу на пошту вісімнадцять років пропрацював на ткацькій фабриці. Після звільнення часто допомагав по роботі дружині-листоноші. Її колеги помітили, що в нього непогано виходить. Коли звільнилось місце, то роботу запропонували саме І. Глебі, адже в нього вже був маленький успішний досвід.
У Мар’яни Василівни Глеби невеличке свято – буквально днями виповнилося дванадцять років, як працює листоношею. Це вже доволі немаленький період. За цей час добре вивчила всі тонкощі своєї справи. В її дільницю входять вулиці: Шевченка, Першотравнева, Короля, 16 липня, Онуфрія, Промислова, 40 років Перемоги, Севастьянова, Нова, Космонавтів, Титова. Колись на роботу привела її подружка, за що їй дуже вдячна. За словами листоноші, за багато років спілкування вона не просто знайома зі всіма жителями своєї дільниці, але й знає їхні смаки. Тому до кожного у неї свій підхід, в залежності від конкретного клієнта. Звикла вона і до характерів своїх підопічних, тож, крім обов’язків листоноші, нерідко виконує роль психолога.
– Так уже повелося, що в нашому житті не обходиться без труднощів. В когось не ладиться в сім’ї, дехто хворіє, хтось посварився з друзями, сусідами. Виникає потреба з кимось поділитися, вилити душу. Багато людей обговорює зі мною свої проблеми, радості. Вони знають, що я нікому не розкажу, а на душі буде легше. Звісно, хочеться, щоб радощів у людей було набагато більше. Так приємно бачити щасливі обличчя людей, які стали студентами, здали, скажімо, на права, одружили сина чи видали заміж доньку, – каже пані Мар’яна.
Іван КОПОЛОВЕЦЬ.