Версія для друку Версія для друку

Файні іменини у доброї челядини

І знову в Осої іменини. Дев’яносто, нівроку. На цей раз на горі у М.Д. Мигалега. Коли ми завітали до цього будинку, що по вулиці Перемоги, з племінницею довгожительки Ольгою Юріна, іменинниця з хресницею Ганною Вензел уже сиділи за столом і гостилися «Живчиком».
– Не дивуйтеся, – каже молода жіночка, – я прийшла маточку свою поздоровити, я її так люблю.
А ось і сільський голова надійшов з пакунком та красивим букетом. Думка загорілася чудовою нагодою: як цю мить привітання не сфотографувати!
Марія Дмитрівна хоч погано чує, але охоче розповідає, як пішла в колгосп чи не першою з часів його заснування. Вона з багатодітної сім’ї і знає ціну хліба. Дуже тяжко тоді всім жилося.
Спочатку вантажним автомобілем доставляли їх з сестрою Ганною в Берегово працювати на виноградники. Потім доїли там корів. Бувало, у яслах і заночують, щоб вранці встигнути попорати худобину. Їхали туди в понеділок, а поверталися в суботу.
Багато років Марія Андріївна була ланковою в місцевому колгоспі.
– Добре зараз, – каже ювілярка, – телефон на вухо і вже подзвониш. А тоді я мала обійти 28 будинків, щоб знати дати кожній із трудівниць, куди йти на роботу. А коли сама спізнюся на кілька хвилин, опісля брат Іван (колгоспний бригадир) вже показує на годинник.
Не раз ланкова на змагання йшла в Іршаву з Ю.Ю. Пітрою. У неї теж кукурудза родила на славу. Дуже трудолюбива була, не боялася ніяких труднощів.
А ще цілих вісім років М.Д. (Варцаба) Мигалега засідателькою була в Іршавському народному суді. І всюди проявляла добросовісність, чуйність, її поважали всі.
Довгий час ця умудрена віком жінка з їздовим розвозили по хлівах корми худобі. Ще й після виходу на пенсію вісім років працювала, доки лиш худоба була.
Її чоловік теж їздовим у колгоспі був. А побралися вони з своїм Михайлом у далекі післявоєнні роки. Та вже вісімнадцять років, як вона зосталася вдовою.
Своїх дітей у них не було. Зате вже 15 років живуть з тіткою Марією (покійного брата Івана онука) племінниця Ольга з чоловіком Михайлом та з трьома їхніми дітками. Четверокласник Михайлик постійно з бабкою: то порядок наведе в хаті, то в магазин збігає за чимось, то кішок чотирьох погодує.
Тітка Марія всіх трьох виняньчила, тільки п’ятирічна Марійка та чотирирічна Даринка ще мало що розуміють, хіба що ляльками з бабкою пограються або водички їй подадуть. Зато їхня мамка Ольга старається у всьому: і їсти щоб свіже було тітці, і в чистому та теплому щоб спала.
– Мені іще б жити й жити з такими дітьми, – каже довгожителька.
І дійсно, вона виглядає молодшою на свої роки. Та ще й децу любить ковтнути для апетиту, а також пригостити нею сусіда або родича. Весела собі, жартівлива жінка. Хай Бог продовжить їй життя на цій землі на многая літа…
А гості йдуть і йдуть вітати довгожительку.
Ганна Ляшко, с. Осій.

Ваш отзыв

Ваш коментар