Микола Глеба, скульптор із Кушниці, після відкриття пам’ятника у Білках Івану Фірцаку-Кротону проснувся знаменитим. Проте не менш славним своє ім’я він зробив і серед тих любителів і шанувальників цього виду мистецтва, чиї серця уподобало більш пластичний і теплий матеріал – дерево. Долота і стамески для нього, немов органічне продовження вправних рук. А між тим, уже роками вдома у його майстерні повно тирси. Бо як говорить пан Микола, ніщо так фактурно не передає відчуття на дотик хутра звірини, як ланцюг «Штіля».
Його скульптури неодноразово здобували офіційне і глядацьке визнання на різних виставках, проте завжди бажалося митцеві позмагатися у вправності рук, творчому підході разом зі своїми колегами на одному майданчику. В кінці минулого тижня таку можливість Миколі Глебі та ще двом десяткам художникам по дереву надали у Великому Бичкові на фестивалі різьби, де на території Великобичківської школи-інтернату зійшлися у творчій сутязі кращі майстри Західної України – із Закарпаття, Івано-Франківщини і Львівщини.
Микола на пленері вирішив зробити скульптуру Доброго Пастиря:
– Спочатку хотів вирізьбити двох закоханих, а потім подумав, що для такого закладу, як школа-інтернат, не та тема. Ще був варіант – зустріч батька: мати тримає на руках дитину і махає привітно батькові, який звідкись повертається. Зробив навіть ескіз із чотирьох ракурсів, як годиться. Але зрештою, переміг Добрий Пастух. Пастух тримає ягня – це символічно, бо цим діткам потрібна ласка, увага й тепло, а пастир – це символ ласки, благодаті, любові. Це аналогія також із Добрим Небесним Пастирем – Ісусом, зрештою, ми всі – його вівці. Кожна робота має свою енергетику – я хочу, аби від цієї роботи йшла аура тепла для цих дітей. І дуже радію, що моя скульптура буде тут у них на подвір’ї.
Скульптор каже, що мистецької акції такого штибу на Закарпатті митцям давно не вистачало.
– Я мріяв потрапити на такий захід – шукав, постійно моніторив, чи не проводять щось таке в Україні. І тут – “Битва” в Бичкові! Це справжнє свято для майстрів! Тепер і у нас є своя «Гамора» (знаменитий ковальський фестиваль, що проходить щороку влітку на Закарпатті на старій водяній кузні. – ред.). Я завжди заздрив ковалям, які собі створили таке професійне свято. Багато разів брав там участь як народний майстер – але відчував себе не в своїй тарілці. А тут я – риба, а це – вода. Можна спілкуватися із майстрами, бачити, що і як роблять інші, обмінюватися контактами.
Благородна ідея, відмінне її втілення стали для Миколи Глеби запорукою визнання його переможцем.
Ця мистецька промоція отримала широкий розголос не тільки у наших, закарпатських та всеукраїнських мас-медія, але і в інтернет-ресурсі.
Світлини Миколи ПОЦКА
Богдан ГРИНЮК.
