Версія для друку Версія для друку

А може досить…

Одного разу їхавши в автобусі, трапилося так, що я сиділа біля водія. Сталось наступне: водій бере цукерку, розгорнувши її, просто відчиняє вікно і викидає обгортку. В автобусі знаходилося багато дітей, студентів. І який же приклад він їм подав? Це не поодинокі випадки, таке трапляється, на жаль, досить часто.
Люди не задумуються над своїми вчинками. Дуже неприємно чути про те, що туристична візитівка Західної України – місто Львів асоціюється у нашій країні з надзвичайно красивою архітектурою, а як одне з найзасмічених міст України. То що тоді ми можемо говорити про звичайні маленькі містечка і села.
Всі українці у очікуванні змін. При цьому начебто і проводяться реформи, а нічого не відбувається. Я вважаю, що нічого і не зміниться, якщо ми самі не почнемо мінятися. В нашого народу вже виробилася звичка в усьому звинувачувати владу, що от які вони погані, нічого не роблять. Та і ми ж самі нічого не робимо. Хіба важко після того, як добре проведеш час у лісі або десь на галявині, зібрати сміття? Не залишити його, як є, а прибрати за собою.
Взявши коментар у голови природоохоронної громадської організації «Світогляд Ір» Івана Букіна, почула: «Необхідністю сучасності стає усвідомлення екологічної реальності. Для фізично та психологічно здорового суспільства потрібне здорове довкілля. Якщо у людей не зростатиме рівень усвідомлення відповідальності за збереження екосистем, майбутнє людства під загрозою. Звернувши увагу на актуальні проблеми, ми намагаємося їх вирішити або принаймні загладити її наслідки. І це добре. Тільки поєднання зусиль громадськості, представників навчальних, наукових установ, державних органів влади та місцевого самоврядування може зменшити техногенний та людський вплив на довкілля, а, отже, зберегти здоров’я наших людей».
Однією з основних проблем накопичення відходів в Україні є не лише недостатня кількість заводів такого плану. Проблемою є також відсутність «сміттєвої культури». Саме її розвиток визначив передові позиції Німеччини, Фінляндії та Австралії у питаннях боротьби із сміттям. Німеччина ще на початку 80-х років минулого століття почала практикувати сортування сміття. Вона є першопрохідцем у цій галузі. І тепер, через десятки років, досвід цієї країни показав вигоди цієї системи – системи кольорових контейнерів. У контейнер сірого кольору несуть тільки паперове сміття, у жовтий кидають банки і бляшанки, а зелений призначений для збору органічних відходів. Це дуже хороший спосіб утилізації сміття.
Фінляндія є визнаним у світі лідером з переробки паперу та пляшок. Успіх та ефективність процесу сортування, переробки та утилізації сміття забезпечує сучасна, та головне, – доступна інфраструктура.
Австралія також є чудовим прикладом країни, яка турбується про своє екологічне здоров’я. Вони використовують два основні баки: для основних відходів і для вторинної сировини. На вивезення та утилізацію сміття тут звертають особливу увагу. Громадяни зацікавлені в чистоті своєї країни.
Отже, давайте змінюватись разом. Досить чекати. Потрібно починати з себе. І хоча б через раз задумуватись про те, що кожен наш вчинок може багато змінити. Тільки тоді, як українці це зрозуміють і почнуть виконувати елементарні правила поведінки в громадських місцях, на природі, і де б вони не були, тоді і почнуться зміни.

Аліна МОЧАН,
студентка І курсу філологічного факультету УжНУ.

Ваш отзыв

Ваш коментар