Версія для друку Версія для друку

Вчитель музики – його покликання

Кажуть, що справжнім вчителем потрібно вродитися, що вчитель – це не професія, а покликання. Будь-якому вчителю потрібно докласти багато зусиль, щоб згодом побачити результат своєї клопіткої праці. Саме зараз, у свої 70 років, Іван Михайлович Барзун із села Білки бачить своїх колишніх учнів, які вже навчають інших.
Музичні здібності у Івана Михайловича проявились у 6 класі, коли при Білківській школі Олександром Кручеником було організовано шкільний ансамбль народних інструментів. Він грав на мандоліні, гітарі та домбрі. Шкільний ансамбль почав виступати на різних шкільних концертах, на святах у селі, а згодом на районних заходах.
Після закінчення восьмирічки Іван Барзун прийняв для себе рішення вступити до Хустського культосвітнього училища. Здібний учень відразу був помічений вчителями і зарахований до ансамблю народних інструментів. В училищі він вже навчився грати на баяні, акордеоні, скрипці, фортепіано. Для нього музика була понад усе, він грав на концертах, грав для своїх друзів вдома та гуртожитку.
Після успішного закінчення училища за фахом баяніста, вступив до Івано-Франківського педагогічного інституту імені В.Стефаника. По його закінченню був направлений до Вінницького педагогічного училища, де і розпочав свою кар»єру вчителя теоретичних дисциплін та баяну.
Через 3 роки Іван Барзун повертається додому у село Білки, де продовжує працювати вчителем естетичного виховання у Білківському профтехучилищі. Тут він організовує хор хлопчиків, який постійно їздив на концерти і займав призові місця.
Іван Михайлович був запрошений вести супровід легендарного хору «Кукурудзовод». На протязі багатьох років він їздив із хором білківчан на гастролі у різні куточки області та навіть за її межі.
Відомості про музичні здібності Івана Барзуна швидко розходились по селу. До нього почали додому приходити батьки, щоб їхніх дітей навчив грати на баяні, на акордеоні, допоміг підготувати дитину до вступу у педагогічні навчальні заклади. В 60-70 роки селяни були не дуже заможні, і рідко хто у селі мав можливість за власні кошти купити музичний інструмент. Іван Михайлович, побачивши, що дитина талановита і має здібності навіть надавав свої музичні інструменти та ноти.
До музичних інструментів та нот він ставиться із великою шаною, про кожний інструмент може розповісти його давню історію та походження. Не дивлячись на дату випуску інструментів, вони у нього виглядають ідеально.
У свої 70 років Іван Михайлович із великим задоволенням грає на музичних інструментах, віддає перевагу українським народним пісням. Часто згадує своїх колишніх учнів, які вже зараз дорослі і працюють вчителями.
На протязі багатьох років Іван Барзун є читачем газети «Нове життя». Для нього районка є єдиним джерелом інформації, так як живе у віддаленому куточку села. Чекає із нетерпінням кожний випуск.
Віта Горзов.

Ваш отзыв

Ваш коментар