У ці вересневі дні Михайлу Михайловичу Рега із с. Лоза виповнилося б 95. На перший погляд проста, нічим непримітна людина. Народився далекого 1922 року в багатодітній сім’ї. Закінчив Мукачівську гімназію 1942 року. Усе трудове життя працював на ниві фінансів. Спочатку у фінвідділі Великоберезнянського району, потім головним бухгалтером у різних установах Іршавщини. Серед ровесників вирізнявся хіба що тим, що у вільний від роботи час багато читав, а все, що припадало до душі, записував. Протягом 50 років він зібрав у 6 зошитах мудрі вислови, приказки, поради, роздуми, які на схилі літ подарував своїм онукам.
Його син Іван продовжив справу батька: він зібрав рукописи батька, записані із прочитаного і почутого протягом 1946-1996 років і видав книгу «Вислови мудрості», яка побачила світ 2009 року. Замість передмови вона починається із звернення до тих, хто найдорожчий для нього в житті: «Дорогі внуки! Протягом 50 років я записував вислови мудрості. Вони були моїми провідниками в житті. Зробили мене паном своєї волі, другом своєї долі і слугою своєї совісті. Хотілося б, щоб мудре слово було порадником і для вас. А тому заповідаю кожному по одному зошиту висловів мудрості. Періодично обмінюючись ними, ви зможете перечитати всі зошити. Для доброго початку одна з мудрих порад: «Завжди стримуйте свій гнів».
Працюючи над підготовкою книги до друку, мені доводилося неодноразово бувати із дочкою Михайла Реги, Марією Михайлівною, яка працює у Іршавській дитячій школі мистецтв, у їх рідному селі. Із ким не говорив, із повагою відгукувалися про нього. «Михайло Михайлович був унікальною людиною, – сказав про нього тодішній директор Лозянської ЗОШ І-ІІ ступенів Володимир Товт. – Він жив проблемами села, щоразу при зустрічі з односельчанами чи знайомими вітався першим.
Цікавився і релігійним життям. Біблію, за його словами, прочитав одинадцять разів. Казав, що кожного разу знаходив у ній щось нове, загадкове, таємниче, ще незвідане досі. Душа його хотіла пізнати щось нове. Читав книгу життя не лише рідною, а й угорською, чеською, російською мовами. Інколи знаходив розбіжності в перекладах.
М.М. Рега до всього ставився по-філософськи. Навіть до їжі. Повільно все пережовував. Вважав, що їжа повинна бути насолодою. Радив ніколи не переїдати ввечері, бо будеш погано спати. А якщо людина вночі не відпочила, як слід, то вдень із неї буде поганий працівник.
Любив географію. Цікавився історією Лози і Закарпаття, заглиблювався в історико-краєзнавчу літературу. Книги були конкретним його порадником».
У книзі М. Реги вміщено спогади про Михайла Михайловича його невістки Маргарити Іванівни.
«Заглиблюючись у спогади про мої знайомства з родиною Регів, пригадую: в той час я, молода вчителька, дружина Івана, почувала себе по-справжньому захищеною і навіть окриленою від спілкування з фантастично мудрими і порядними людьми. З перших днів, як невістка, в розмовах, у відношеннях до мене і до всього того, що я роблю, відчувала повагу, толерантність, розуміння.
У ранньому віці я залишилась без батьків, із особливою увагою і прискіпливістю ставилася до всіх повчань, житейських настанов Юлії Миколаївни та Михайла Михайловича.
Якась позитивна родинна гармонія панувала в сім’ї Регів. Порядок і висока дисципліна, ідеальна інтелігентність і порозуміння, Божа благодать і взаємна любов, наповнювалась щасливим змістом їхня оселя. За багато років я ні разу не почула в хаті підвищеного емоційного тону або лайливого слова. Ми мали зразкову школу, як будувати сімейні відносини. Хоч зараз з віком і досвідом не можу з впевненістю сказати, що ми були учнями. На жаль, так і не засвоїли його головного правила: «Завжди стримуйте свій гнів.»
Маргариту Регу вражали його інтелект, висока ерудиція, надзвичайна акуратність, яка була притаманна гімназистам дорадянського часу. У Михайла Михайловича була велика бібліотека – книги українською, російською, угорською, чеською, німецькою і навіть латинською: медицина, наука, техніка, мистецтво, різні словники, енциклопедії – книги на полицях були розміщені тематично.
А ось що розповів у книзі «Вислови мудрості» односільчанин Михайла Михайловича Василь Керечанин. «М. Рега прибув на Іршавщину в 1945 році. На мітингу в Іршаві з нагоди Дня Перемоги зустрів дівчину Юлію, на якій і одружився. У сім’ї народилось двоє дітей: Іван та Марія, яких виховали і вивели в люди. Діти стали вчителями.
Дружина Юлія Миколаївна працювала завідуючою Лозянським будинком культури. А Михайло Михайлович за професією був бухгалтером. Він працював у районній кінофікації».
У сільському клубі організував навчання шахової гри чи не всіх юнаків. Особисто й Василь Керечанин вважав себе учнем Михайла Михайловича. Дітлахи тягнулися до нього.
М. Рега мав великі організаторські здібності з розвитку різних видів спорту. Не один раз у вихідний день – неділю – збиралась дітвора на сільському стадіоні, і перш ніж грати у волейбол, тренер і всі вихованці повинні були виконати певний комплекс фізкультурно-тренувальних вправ. На сільський стадіон Михайло Рега запрошував команди з Сільця та Іршави. Приходили й команди з інших сіл району. Лозянські спортсмени показували добру гру, вигравали.
Доля мене звела із Іваном Михайловичем, сином Михайла Михайловича Реги, понад 35 років тому. Районний комітет народного контролю (за радянських часів була й така структура), відділ освіти, районний комітет з фізичної культури і спорту спільно з редакцією газети «Нове життя» організували рейд-перевірку по організації і проведенню спортивної роботи в загальноосвітніх школах району. Хоч то були і брежнєвські часи, як вчитель, він намагався бути самостійним, проявляв творчість та ініціативу. У той час, коли грізні перевіряючі наводили «шмон», Іван Михайлович проводив уроки так, що кожен учень міг займатися індивідуально, без усякого тиску з боку вчителя. Із списаними батьком товстими зошитами й звернувся до мене. Я переглядав кілька разів й охоче погодився взятися за літературне редагування. Адже то був справжній скарб. У зошитах було зібрано висловлювання великих людей, чиї імена вже навіки ввійшли в історію. Вдумайтесь тільки: В. Гюго, В. Шекспір, А. Чехов, Л. Толстой, Г. Сковорода, Г. Гейне, Д. Лондон, Арістотель, Діоеген, Гегель…
Книга спонукає кожного з нас задуматися над самим собою. Вона – джерело невичерпної мудрості.
– Кожна людина має пам’ять, – казав Іван Михайлович Рега. – Але кожній людині властиво забувати. А цікаві і важливі філософські думки забувати не слід. Якщо забулися, то час від часу їх треба відновлювати в пам’яті і керуватися ними в практичному житті. Це, мабуть, і спонукало батька Михайла Михайловича записувати все те цікаве, що пізнав, відчув, зрозумів, пережив.
Пропонуємо вислови мудрості з книги М. Реги.
Найвища мудрість – платити за добро добром, а за зло не платити зовсім. Сонце освітлює людині дорогу, книга дає їй крила.
Знання – скарб, який всюди іде за тим, кому він належить. Кохання, як і кожне почуття, підвладне розумові, якщо він є. Рядки, адресовані коханій людині, в очах інших завжди трішки наївні. У мистецтві всі місця вакантні.
Василь ШКІРЯ
