Версія для друку Версія для друку

Безпечна експлуатація кисневих балонів

Часто можна побачити, як у багажниках та салонах легкових автомобілів перевозять балони з киснем та пусті балони з під кисню. Зустрічаються непоодинокі випадки, коли кисневі та газові балони розміщені у салоні автомобіля, і газозварювальники виконують газозварювальні роботи. Ще, мабуть, залишилось у пам’яті жителів району, коли керівник одного з сільських медичних закладів проводив у власному гаражі зварювальні роботи із застосуванням пропан-бутану і киснем, у результаті отримав опіки.
Вибухи кисневих балонів, що відбуваються на різних підприємствах, свідчать про те, що питанням їх безпечної експлуатації ще не приділяється достатньої уваги. Становище ускладнюється ще й тим, що в ос­танні роки з’явилася значна кількість невеликих під­приємств, які займаються заправкою кисневих бало­нів, використовуючи газифікаційні установки типу СГУ і купуючи для цих цілей на великих повітророздільних станціях рідкий кисень. Роблячи, взагалі-то, потрібну справу, на цих підприємствах майже не звертають уваги на дотримання вимог охорони праці.
Головна небезпека при роботі з киснем – його висока хімічна активність як окислювача. Більшість горючих речовин і матеріалів у контакті з киснем стають вибухонебезпечними і пожежонебезпечними. Небезпека вибуху балону зростає з підвищенням температури, тиску, швид­кості витікання і об’ємної частки кисню в повітрі.
Суміші газоподібного кисню з горючими газами також вибухонебезпечні. Мастильні речовини і жирові забруднення поверхонь, що контактують з киснем, є причиною загоряння або, при певній товщині шару, причиною вибуху. Швидкості горіння матеріалів в кисні в десятки разів вище, ніж в повітряному середовищі. Конструкційні та ущільню­вальні неметалеві матеріали (фібра, капрон, полі­карбонат, гуми на основі натуральних каучуків і ін.) можуть легко, при появі джерела запалювання (іскра, тертя і т. п.), займатися у кисні високого тиску.
При обстеженні кисневонаповальних стан­цій, а також організацій і підприємств, що транс­портують, що постачають і використовують кисень, контролюючі органи виявляють найрізноманітніші порушення нормативних актів про охорону праці під час підготовки балонів до наповнення, тран­спортування і експлуатації їх у споживачів.
Тому, потрібно у черговий раз перерахувати основні вимоги, яких необхідно дотримуватися при роботі з ними. Дозволяється наповнювати киснем тільки балони, які пройшли огляд і мають клеймо пункту випробування. Слід звернути увагу, що відповідно до Положення про облік і використання шифрів клейм, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 24.07.97 р. № 205, клей­мо являє собою коло діаметром 12 мм, всередині якого в один ряд розміщені прописна буква «У» (Ук­раїна), код пункту випробування і дві цифри (код населеного пункту). На балоні також тавруванням наносяться місяць, рік випробування і рік наступ­ного огляду. В горловину балона повинен бути увернутий вентиль, дозволений до застосування на кисневих балонах (ВК-86, ВК-94, ВК-97, ВК-200). Для ущільнення нарізного сполучення вентиля у горловині балона застосовується стрічка «УМ» або рідке скло. Використання для ущільнення свинце­вого сурику і глету забороняється.
Наповнювачі балонів повинні суворо вико­нувати вимоги “Типової інструкції з охорони праці при наповненні киснем балонів і поводження з ними споживачів і Правила безпеки при виробницт­ві та споживанні продуктів розділення повітря (ПБПРВ-88).” Всі вибухи кисневих балонів відбу­валися тільки через невиконання вимог зазначених нормативних актів. При роботі з балонами най­більш часто допускаються такі порушення: засто­совуються сталеві, які є джерелом іскро­утворення; наявність олив на вентилях балонів; потрібно застосовувати латунні ключі; не дотримується час наповнення балонів (не менше 15 хв); перевищується допустимий тиск при наповненні; захлинаючий струмінь не перевіря­ється на наявність горючих газів.
При прийманні балонів особливу увагу слід звертати на наявність залишкового тиску (не нижче 0,5 кгс/см2) і перевіряти на витікаючому струмені кисню наявність слідів вуглеводнів (метану, пропану, ацетилену). Перевірка проводиться за допомогою приладу РГД-4М-3 або СТХ-17-2. При появі світлового або звукового сигналу балон до заправки киснем не допускається і відправляється в ремонтну майстерню. Підприємства, що вико­ристовують зазначені прилади, вже неодноразово виявляли «заражені» балони, вилучали їх з обігу, тобто запобігали можливі вибухи.
Кисневі батони відносяться до небезпечних вантажів, та хоча мінімальна кількість балонів, що перевозяться як небезпечний вантаж, складає 25 штук, перевозити навіть меншу кількість балонів необхідно з дотриманням необхідних заходів безпе­ки відповідно до «Технічних умов безпечного пе­ревезення кисню стисненого, автомобільним тран­спортом», що розробляються спеціалізованими організаціями з урахуванням максимально допус­тимої кількості перевезених балонів.
На жаль, навіть на великих кисненаповнювальних станціях відсутня в повному обсязі вся нор­мативна документація, яка регламентує виробницт­во та споживання продуктів поділу повітря. В основному є Правила будови і безпечної експлуата­ції посудин, що працюють під тиском, інструкції заводів-виготовлювачів та внутрішньовідомчі ін­струкції, а специфічні правила, типові інструкції та методичні вказівки відсутні. А тим часом вже існує “Збірник нормативних документів в кисневої промисловості”, в який включені всі нормативні документи, які регламентують проектування, ви­робництво і споживання продуктів поділу повітря (понад 20 документів). Збірник призначений для підготовки персоналу, що експлуатує повітророз­подільну і газифікаційні установки, наповнювальні рампи та інше кріогенне устаткування.

Андрій Лутак,
страховий експерт з охорони праці Іршавського відділення Фонду соціального страхування України.

Ваш отзыв

Ваш коментар