Версія для друку Версія для друку

Талантам треба допомагати…

Закінчення цього крилатого вислову знайоме чи не кожному. А в чому полягає допомога? Без сумніву, людей без таланту майже немає, притому якщо брати розмаїття його проявів. Україна ж славиться у всьому світі милозвучністю своєї мови, а отже й піснями, особливо народними.

Коли слухаєш фольклорні колективи, розумієш, як важко педагогу працювати не з популярною музикою. А коли колектив дитячий, то передусім! Чи стосується це вокального ансамблю «Ільничанка», зокрема її керівників подружжя Гавацко, – не знаю. Але, судячи з численних виступів і відзнак на пісенних форумах, знаю, що вони стрімголов ввійшли до числа кращих дитячих вокальних колективів Закарпатської області.
На щастя, для «Ільничанки», та і всієї студії «Ліра» є у них багато добродіїв, все ж один – особливий. І це – Віктор Андрійович Симканинець, колишній голова села Ільниці, а нині – голова Іршавської районної ради.
Людина, яка майже зі старту повірила наставникам, повірила в силу народної пісні, повірила в талант дітей. Людина, яка не зі слів розуміє (за фахом вчитель, а тривалий час працював директором Ільницької ЗОШ І-ІІІ ст.), як подекуди важко для колективу просто виїхати за межі села, а не те, що взяти участь у кількаденному конкурсі чи фестивалі. Тому людина, яка всіляко підтримує дуже креативний і амбітний вокальний колектив свого рідного села!
Неодноразово і діти, і батьки, і керівники ансамблю висловлювали найщиріші слова подяки на адресу Віктора Андрійовича. Особливо ці слова лунають за неймовірно широкий жест – значна допомога у покупці нереально красивих, але дорогих сценічних костюмів. Мова йде про останню обновку, у якій «Ільничанка» підкоряла надважливу для себе сцену – сцену «Молодої Галичини – 2017».
Так, не одну ніч провели керівники у пошуках, аби по всій Україні знайти і одягнути своїх вихованців, бо все: від головних уборів, до взуття і прикрас мало злитися в єдиний образ – виконавця автентичної пісні. Ні студія «Ліра», ні батьки не в змозі були оплатити костюми ручної роботи самотужки. Тож вкотре звернулися по допомогу до свого односельчанина, і він не відмовив.

Віра ГЛУШКО

Ваш отзыв

Ваш коментар