Версія для друку Версія для друку

Кушницький варіант альтернативної енергетики

В Україні є значний потенціал основних видів відновлюваних джерел енергії, але на даний час вони становлять досить незначну частку в загальному енергобалансі країни, хоча варто зазначити, що останнім часом спостерігається тенденція до пошуку і розвитку альтернативних джерел енергії. Через це керівництво прагне зробити її енергетично незалежною. Цей процес відбувається в руслі світової тенденції. Наприклад, до 2020 року Швеція планує повністю відмовитися від вуглеводневого палива, у Німеччині вже кілька років діє державна програма “Сто тисяч сонячних дахів”, а у США ‒ аналогічна програма “Мільйон сонячних дахів”.
Закарпаття є одним з найтепліших регіонів нашої держави, який недарма називають сонячним. Тому є раціональним використовувати сонячну енергію, яка виробляється та накопичується завдяки сонячним батареям та колекторам.
Колектори встановлюють для підігріву води та підтримки опалювальної системи, а сонячні батареї виробляють власну електроенергію. При цьому надлишкову ‒ за “зеленим тарифом” ‒ можна навіть продавати енергогенеруючим компаніям.
Сонячні батареї – це джерело електричного струму, яке використовує фотоелектричні перетворювачі. Перевага сонячних батарей обумовлена відсутністю рухомих частин, їх високою надійністю і стабільністю.
Очевидно, що вона, наприклад, влітку і взимку різна. З травня по жовтень сонячна енергія буде майже повністю покривати всі домашні потреби в гарячій воді.
Свого часу, 8 років тому, в рамках Закону України про «Зелений тариф», житель с. Кушниця, нині, на жаль, покійний М.В. Радь, встановив у себе вдома сонячні батареї, вважаючи це вигідною справою. І це справді було так. Щоб дізнатися більш детально про використання альтернативної енергії, завітала до родини Радь. Поспілкувавшись з молодим господарем п. Михайлом, довідалася, що сонячні батареї встановлені не лише на їхньому будинку, а й на даху власного магазину, які Михайло Михайлович, виявляється, встановив власноруч. «Уявіть таку ситуацію, в селі раптом зникло світло, що трапляється час від часу, а ми й не відчули, бо енергетично незалежні», ‒ каже пан Михайло.
Виявляється, сонячні батареї повністю забезпечили будинок та магазин світлом та теплом, ще й на продаж державі залишилося. З часу встановлення батарей система повністю окупилася ще й працює на господарів. Ви не повірите, але вона могла заробляти до 60 доларів на день у кращі часи, коли курс був набагато нижчий, ніж зараз. Сьогодні не все так легко. «Сонячні заробітки» впали, але й так виходить до 600 грн. на день. Тобто, якщо раніше сонячні батареї окуповувалися досить швидко, то зараз потрібен набагато більший строк, але вигода для домашнього вжитку очевидна і незаперечна. В цьому переконує Михайло Михайлович, наводячи реальні цифри. Тим більше, що до 2030 року, за державною програмою, гроші будуть надходити власникам-продавцям сонячної енергії, а енергетична незалежність домогосподарства гарантована.
Якщо вигода від сонячних батарей дійсно є, то цього не скажеш про вітрові електростанції (вітряки). Пан Михайло розповів, що в них на господарстві є і вітряк. Але оскільки ситуація з вітрами на Закарпатті не сприяє встановленню та функціонуванню вітряків, які часто ламаються та зупиняються, на його думку, їх недоцільно використовувати.
Будучи першопрохідцями та ініціаторами у галузі застосування джерел альтернативної енергії на Іршавщині, сім’я Радів своїм прикладом показує, що потрібно йти в ногу з часом і не боятися пробувати щось нове та незвичне.

Христина ДОЧИНЕЦЬ,
студентка ІІІ курсу відділення журналістики УжНУ

Ваш отзыв

Ваш коментар