Версія для друку Версія для друку

Коли Бог береже від смерті… і у молодості, і у старості

Хочу познайомити вас із людиною, яка прожила 95 років в одному селі, та доживає свої роки в глибокому лісі. Її будинок знаходиться на вулиці Коновальця в присілку Ліщана, а найближчі їх сусіди в селі не менше ніж за два кілометри. Ця жінка – Марія Миколаївна Фанта заслуговує поваги та великої шани у родини та своїх односельчан і не тільки, навіть за те, що у свої 95 не падає духом.
Саме вона має стати прикладом для теперішнього покоління. За такий тривалий час їй є що пригадати. Переживши п’ять змін влади, політичних устроїв різних держав на Закарпатті, та Другу світову війну, вона зі сльозами на очах згадує, як зовсім молодою, з односельчанами копали окопи, щоб врятувати своє та життя солдатів. Жахливим спогадом в її житті залишився момент, коли вона «мимоволі відмовилася від власної смерті». Щоб переконатися в цьому, варто послухати саму Марію Миколаївну:
– Коли було чутно чіткі постріли в нашу сторону, мені казали: « бери лопату і йдем копати далі окопи, щоб нас тут не вбило». Після цих слів куля пролетіла повз моїх очей, і втрапила в чоловіка, який стояв в тому окопі, що мав нас врятувати. Ось тоді я й зрозуміла, «якщо я маю померти, то смерть знайде мене і у хижі». Переживши цей момент, постійно молюся Богові і вірую в нього. Тепер, правда, не маю змоги відвідувати церкву.
До моменту одруження Марія Боршош (дівоче прізвище) жила в присілку Селешний, але знайшовши своє кохання, погодилася власноруч з чоловіком Петром збудувати будинок, в якому проживає дотепер, зі своєю чималою родиною трьох поколінь. Їй доводиться нелегко. Найчастіше згадує те, що все в господарстві збудувала з чоловіком власноруч. Та при цьому все ж таки наголошує на тому, що жінці в її віці важко пересуватися по хаті, а про те, щоб зійти в центр села навіть не може бути й мови. Тому що й справді дорогу до її хати із центра В. Раківця доволі складно подолати навіть юнакові.
Тепер у будинку проживає її правнуків. Їх батькам важко доправляти дітей до школи та дитсадиків, особливо взимку. Хотілося б поліпшити стан дороги для того, щоб бабуся змогла зійти до жителів села, і нарешті за довгий час побачити своє рідне село не з його околиці:
Жінка з посмішкою говорить про те, що до обійстя частенько прибігають дикі звірі. Її захопленням ще й до тепер є збирання грибів. Навіть у 95 років, бабусю рідко можна застати вдома. Майже кожен день вона ходить збирати гриби.
Жахлива історія трапилась з нею нещодавно. Старенька, поринувши в глибини хащі, не помітила як її застала гроза: блискавка влучила десь за метр від неї, збивши з дерева гілку, що лише трохи зачепила її обличчя, але постійні молитви до Бога, за словами бабці, навіть і тепер врятували життя. На запитання: «Якби була можливість переїхати ближче до більш залюдненого місця?», вона відповіла : «Точно ні! Хочу спочити лише в своєму домі».
Секретом свого довголіття бабуся вважає лише Божу волю. «Якщо кожен буде стремитись до ліпшого, то все буде добре, а якщо ні, то на кожному селі залишиться лише по одній людині! На те Божа воля».

Тетяна ЮСКА, студентка I курсу відділення журналістики УжНУ

Ваш отзыв

Ваш коментар