Версія для друку Версія для друку

Степан Гіга — в новому амплуа

Недавно телеглядачі каналу «1+1» мали можливість подивитися передачу «Міняю жінку», в якій взяв участь народний артист України Степан Гіга. На цей раз наш земляк виступив у ролі чоловіка, який поміняв дружину. Йому дісталася симпатична 35-річна Тетяна, до речі, кухар за професією, яка працює в Бориспільському аеропорту, разом з чоловіком і двома дітьми проживає у с. Іванків Бориспільського району, що на Київщині.

– Я просто вражена працездатністю Степана Гіги, — зізналася Тетяна. – Він – трудоголік. Мій справжній чоловік – не творча особистість. Ми надто далекі від гастролей, сценічних костюмів, підготовки до чисельних виступів та великої сцени. Для мене це нове… Однак мені подобається його ритм життя, як і те, що у свій вік він – людина настільки активна, позитивна і весела. Після зйомки фільму в мене відбулась повна переоцінка цінностей, і сімейне життя зі справжнім чоловіком зміниться кардинально і на краще. І в цьому я завдячую йому, Степану Петровичу.
Натомість С. Гіга до проекту поставився напівжартома. Ось що він сказав:
– Хоча я на сцені вже давно, однак дивувало те, що всюди, куди б не обернувся, — камери. Що тоді казати про Тетяну та інших учасників проекту. А щодо справжньої дружини, то за умовами контракту за тиждень жодного разу не можна було їй подзвонити.
Розмов про передачу було багато. Особливо в його рідних Білках. А я, якщо відверто, гордий за свого земляка, з яким знаюся вже понад тридцять років.
Вперше ми зустрілися зі Степаном Гігою понад двадцять років тому, коли в селах нашого району проходили його концерти на честь воїнів, які загинули в Афганістані. Про нього вже тоді говорили як про перспективного співака (був лауреатом республіканських конкурсів артистів естради, виступав у Чехії, в Угорщині, в багатьох містах і селах колишнього Радянського Союзу), а був він на диво простим і відвертим.
Ось що розповідає про ті далекі роки тепер уже відомий співак і композитор, володар гран-прі Міжнародного конкурсу «Золоті трембіти», гран-прі Всесвітнього фестивалю в Торонто Степан Гіга:
– У мене в сім’ї всі люблять співати. А першим моїм наставником був учитель співів Михайло Копинець. Йому найбільше завдячую у виборі своєї професії. Це – він ініціатор створення в Білківській загальноосвітній школі вокального дуету, про який згодом заговорили в області. Я співав разом із Марією Клепар, яка згодом викладала в Івано-Франківському педінституті. Ми тоді удостоїлися честі гастролювати в Чехії. У 1973 році при сільському будинку культури був створений вокально-інструментальний ансамбль «Зелені Карпати». Мене, семикласника, запросили співати в ньому. Тепер з упевненістю можу сказати, що це була хороша підготовка до вступу у великий світ музики. Відчутно допомогли старші товариші – Петро Янтолик, бас-гітарист, та Степан Віщак, соліст ансамблю. Невдовзі наш ВІА став лауреатом обласного конкурсу «Вечори над Латорицею».
Після закінчення школи Степан Гіга пішов працювати в Іршавське ремонтно-транспортне підприємство слюсарем, звідти його направили на навчання в Іршавську автомобільну школу. Коли виповнилось вісімнадцять, покликали армійські будні.
Звільнившись у запас, подав документи в Ужгородське музичне училище. Вступив на вокальний відділ. За наставника була пані Глодан. Вона згодом і порекомендувала серйозно займатися співом. Разом з тим, Степан Гіга вступив у ВІА «Гомін Карпат», з яким зробив кілька записів на обласному радіо та телебаченні.
У 1983 році, після закінчення училища, вступив у Київську державну консерваторію імені П.І. Чайковського. Займався у класі відомого українського співака, народного артиста України, професора К.Д. Огнєвого. Отримав спеціальний дозвіл Міністерства культури України на вільне відвідування навчального процесу. Вже на другому курсі запрошений в Чернігівську філармонію солістом надзвичайно популярної на той час синтез-групи «Стожари». Тут працював з відомим композитором Олександром Пушкаренком, автором пісень «Квітка розмарії», «Добрий вечір, доле», «Якщо я і ти», «Катюша», які звучали на Всесвітньому фестивалі в Москві. З цим колективом брав участь у фестивалях, які проходили в Молдові, Донецьку, Києві та Криму.
У консерваторії С. Гіга навчався як оперний співак. Змушений був розлучитися до пори з естрадною піснею (хоча в колі друзів співав). Народний артист СРСР Дмитро Гнатюк запропонував працювати солістом оперної студії Київської консерваторії. Виконував партії в операх «Євгеній Онєгін» Чайковського, «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, «Наталка-Полтавка» Лисенка.
– Ти не тільки виконуєш пісні, а й пишеш музику і слова, — кажу Степанові.
– Перші поетичні спроби з’явилися у мене ще в школі. Але вірші не показував нікому. Намагався наслідувати Володимира Івасюка, Миколу Мозгового, Івана Поповича, Ігоря Білозіра. Іван Попович познайомив мене з поетом Анатолієм Драгомирецьким. Перша серйозна заявка на успіх – пісні «Гуцульське весілля» та «Зелені Карпати». Остання, до речі, стала візитною карткою вокально-інструментального ансамблю Білківського будинку культури. Слова і музику написав С. Гіга. Знайшли свого слухача і пісні «На Івана Купала», «Осінній глід», «Ріка дитинства», «Дідова скрипка», «Актори», «Мамо», «Вбите серце».
Пісня «Остання ніч» стала лауреатом найпопулярнішого, найпрестижнішого фестивалю в Україні «Пісенний вернісаж-96», а «Королева» в республіканському хіт-параді «Пісня року» посіла третє місце.
Має С. Гіга і свій магнітоальбом. До нього ввійшли такі твори: «Біла вуаль», «Остання ніч», «Королева» та ін.. Здійснити запис допомогла мукачівська фірма «Алекс».
Степан Гіга вже давно став професійним співаком. У цьому неодноразово могли переконатися іршавчани, коли він разом з народним артистом України Іваном Поповичем давали концерти в районному центрі культури і дозвілля. Кожна його пісня не тільки змушує глядачів зачаровано слухати гармонію звуків, а й приносить їм насолоду, радість і душевне задоволення. А ще робить їх хоч трішечки милосерднішими, терпеливішими і добрішими.
– Артист не для себе працює, а для глядача, — каже Степан Гіга. – Відповідно, має любити не себе, а тих, хто приходить на його концерти. Часто задумуюсь: хто я без своїх прихильників? За часів колишнього Радянського Союзу було таке поняття як «Спілка композиторів». Композиторів було багато, а про їх творчість мало хто знав. Я вважаю, якщо ти щось створив, то маєш поділитися цим з людьми. Саме вони й мають визначити, на що ти здатен. Найвища подяка для мене – їх оплески.
Поет Василь Кузан написав пісню «Золото Карпат», яку включив до свого репертуару Степан Гіга. Невдовзі вона стала шлягером року.
– Я маю велике задоволення від того, що саме Степан першим виконав мою пісню, — зізнається В. Кузан. – Коли мене представляють перед читацькою аудиторією в Києві, Івано-Франківську, Тернополі, Дніпрі, найперше питають: «А ви чули пісню «Золото Карпат?» «Так, так, чули!» — лине у відповідь. – «Так це і є її автор, поет Василь Кузан». Та розповідь про нашого земляка була б неповною, якщо не згадати його турне по Європі. С. Гіга успішно виступав з концертами у Франції, Іспанії, Бельгії, Італії, Туреччині та інших країнах. Правда, виконував він там не ліричні пісні, а арії Рудольфа, Фернандо, Герцога, Колафа… Його академічний голос полонив мільйони глядачів.
Нині Степан Гіга – гордість не лише Закарпаття, але і всієї України.
… Програму «Міняю жінку» вже неодноразово показували по телевізору на «1+1». У новому амплуа Степан Гіга виступив дуже вдало. Передача запам’яталася. Там народний артист України показав свої здібності як актор, добре, переконливо зіграв роль. Віриться, що попереду у Степана Петровича нові творчі висоти.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар