Юрій Глеба з Колодного і у свої 94 роки не прощається з косою. Він ще може позмагатися у вправності з молодими. А так наклепати косу як він, мало хто вміє. Здається, коса сама косить, тільки встигай за нею. У селі небагато тих, хто тепер косить вручну.
Селяни обзаводяться косарками, але на думку Юрія Юрійовича, косарка надто високо зрізує траву, що призводить до значної втрати сіна на стеблі. Втім, якщо раніше у дворогосподарстві тримали по 2-3 корови, то тепер люди помалу позбуваються худоби. Молодь полишає рідні домівки і йде працювати за кордон – Чехію, Словаччину, Польщу, Італію, Іспанію. Вдома в основному залишаються жінки. Ті, хто тримає корів, продають молоко на базарі в Мукачеві і Іршаві.
– Я чомусь переконаний, – каже Юрій Юрійович, – що люди рано чи пізно повернуться до землі, вона завжди була годувальницею. Тепер колоднянські пагорби в основному пустують. Де колись колосилася золота пшениця, радували щедрим урожаєм столові та кормові буряки, кукурудза, тепер розгулюють бур’яни і чагарники.
За свій довгий вік Юрій Глеба пережив чимало. Йому доводилося жити при багатьох владах. Працював у Чехії, в Угорщині, Росії, разом з дружиною Мартою Дмитрівною, звели будинок, літню кухню, виростили трьох дітей. Незважаючи на те, що майже не має освіти, добре володіє кількома мовами, на гостині може заспівати, повеселитися. Дуже любить внуків і правнуків, які частенько навідуються в його оселю.
Ю. Глеба старанно доглядає за виноградом і садом, дбає про те, щоб мати свою картоплю, часник, цибулю, помідори, огірки. Словосполучення «Екологічно-чиста продукція» не вживає, але часто каже: «Треба мати своє, вирощене в себе на присадибній ділянці. Це без нітратів «Люди давно були здоровими, жили довго, а тепер у 50 років чоловіка починають переслідувати болячки.»
Коса, на думку Ю. Глеби, допомагала людині підтримувати фізичні сили, була добрим акумулятором сил і енергії. Після косіння можна й смачно попоїсти. А ще Юрій Юрійович не проти випити чарку домашньої палинки. До лікарів майже ніколи не звертався. Тому, каже, й прожив так довго.
Василь Шкіря
