Версія для друку Версія для друку

Цінність життя Дмитра Марковича

Цю сім’ю в Броньці знають майже всі. Дмитро Іванович Маркович був заробітчанином, а Ганна Василівна — вчителькою Сухівської загальноосвітньої школи. Чесно жили, кохали одне одного.
Недавно чоловіка Ганни Василівни не стало. Залишилися лише добрі спомини про нього, які вона оплакує у своїх віршах. Він був працьовитий, дбав про сім’ю. З ним вона почувалася впевненою, захищеною.
Не легко прощатися з людиною, яка йшла разом по життю десятки літ. Горе й радість ділили навпіл, звели будинок, виплекали сад, виховали двох прекрасних дітей.
Ганна Василівна Маркович пише вірші. Вони неодноразово друкувалися на сторінках районної газети «Нове життя». Поетичні рядки, які подані нижче, на цей раз вона присвятила своєму чоловіку…

Василь Шкіря

Найріднішій
людині
присвячується

Літо… Червень – це пора буяння,
Пора надій, відпочинку і мрій.
Для мене червень – це пора прощання
З найріднішою людиною на землі.

З’явились вже плоди на тих деревах,
Котрі руками своїми посадив.
Ти так чекав на них,
Але так склалося, що до цього не дожив.

Сумненько ти сидів біля віконця,
І часто з очей капала сльоза.
Напевно, відчував, що скоро не побачиш
ти більше сонця,
І лились сльози, як літняя гроза.

Не будеш виглядати, мружачись від сонця,
Чи хтось прийде до тебе із рідні,
Бо в тебе вже хатинка без віконця,
В якій ти спочиваєш на самому дні.

Пробач мені за все, дорога моя людино,
Не віриться, що тебе уже нема.
Життя пролетіло так невпинно,
І залишилась я сама.

Пробач мені за все, пробач мені,
рідненький,
Що не змогла тебе я вберегти.
Я слів не доберу, мій голубе сизенький,
Щоб передать тугу, яку залишив ти.

Серце розривається від болю,
Воно німотно стогне і рида.
Не можу отямитись від того,
Що з нами вже тебе нема.

Ти так любив життя, що не передать
словами,
За день, який прожив, Господа молив.
Я все надіялась: світ багатий дивами,
І станеться диво, якого ти просив.

Та, видно, у кожного своя земна дорога,
Відміряна Всевишнім неспроста.
У когось звивиста, коротка й розлога,
А в когось рівна, довга і проста.

Господи могутній, милосердний,
Ми молимось тобі усі:
«Всели його в Царство Небесне,
Подаруй спокій його душі».

Ганна Маркович,
с. Бронька

Ваш отзыв

Ваш коментар