Версія для друку Версія для друку

Без аварій та автопригод… 40 років за кермом

Днями побачив таку картину: на зупинці біля готелю «Іршава», в напрямку Сваляви, підсіла в автобус літня жінка років 80, яка їхала помолитись в Дубрівський монастир. Попросила водія зупинитись, на що той грубо відповів, що тут у нього зупинки нема. І нагадав, що пасажирка їде, не заплативши за проїзд. Це був автобус немісцевого сполучення. Тут втрутилися пасажири, сказавши, що бабка – паломниця, помолиться і за водія. На таку репліку той відповів, що за нього молитися не треба, бо в Бога не вірить. Все-таки бабка зійшла з автобуса. Якась молода жінка з Лисичова оплатила три гривні за проїзд бабці.
І тут мені спало на думку написати про іншого водія, який за кермом уже сорок років, користується великою повагою серед пасажирів. Це Мирон Дмитрович Газуда. Він родом із прекрасного села Ракошино, що на Мукачівщині. Після закінчення середньої школи влаштувався працювати автослюсарем Мукачівського АТП-12106. Потім була служба в армії. І вже сорок років працює водієм автобуса. Спочатку були різні маршрути. А вже десять років працює за маршрутом «Ужгород-Довге». Влаштувався на роботу, коли директором АТП був Іван Юрійович Капітан – виходець з Іршавщини.
– Добрий був керівник, – згадує Мирон Дмитрович. Та й про нього високої думки колишній ревізор, екс-начальник автостанції м. Іршава Олександр Олександрович Кебелеш. Знає його давно, ще за радянських часів, як порядного водія, як чуйну і справедливу людину, як хорошого сім’янина. Має двох синів і внучку. «Намотав» за життя десятки тисяч кілометрів на різних рейсів. Пропрацював без аварій. Дуже ввічливо поводиться із пасажирами, особливо люблять його студенти. Має багато нагород від адміністрації автопідприємства.
Мені нещодавно випало щастя їхати на автобусі з Мироном Дмитровичем до Ужгорода і назад. Сам переконався, яка це прекрасна і ввічлива людина. На кожній зупинці повідомляє пасажирів про місцезнаходження, бажає щасливої дороги. На зворотному шляху посадив у автобус усіх студентів, підбирав по дорозі усіх працюючих в Ужгороді з навколишніх сіл. Хоча він робив останній рейс тільки до Іршави, в райцентрі повідомив, що хто їде в напрямку Довгого, може залишитись, бо їде на ночівлю у с. Довге.
Так і мені пощастило дістатись до Білок у таку пізню пору і почути від нього, як у далекому минулому на зупинці в нашому селі схопили двох шахраїв, які обікрали пасажирів автобуса. За це він отримав першу подяку і нагороду від керівництва.
Не менш заслуженими авторитетом і повагою користуються водії Іршавського АТП Петро Станко за маршрутом «Іршава – М. Раковець» та Михайло Митровці – «Іршава – Білки».

Петро Пітра,
с. Білки.

Ваш отзыв

Ваш коментар