Версія для друку Версія для друку

ШАНДОР – «ІЗ СУЗІР’Я ПАМ’ЯТІ»

Цей невисокий літній інтелігентний чоловік подолав найбільших людських ворогів – важку хворобу і, у пам’яті – забуття. Подібно вдячних учнів не те, що Довжанська середня школа, а навіть мало які по Україні виховали. Мова про Федора Федоровича Шандора – народженого корінного довжанина, випускника цієї школи 1967 року, сина одного із її директорів, ім’я якого не тільки по-синівськи, вдячно, але і по-громадянськи відповідально згадується у ряду всіх керівників цього навчального закладу від початку заснування до цьогочасного періоду.
Довжанське перехрестя Срібної Землі народило чимало талантів у різних сферах життя. Серед них, як у Всесвіті, подеколи до нас доходить світло зірок, які вже давно згасли. Але є й нові.
Серед таких, попри людський статечний вік, який має лікар-хірург, ентузіаст-дослідник місцевої історії (попередня – перша книжка Федора Шандора у співавторстві з Василем Пагирею «Довге – село повстанців-куруців» вийшла другим доповненим виданням у видавництві «Карпатська вежа» минулого року), вимушений емігрант, якого живлять соки рідної землі, і до джерел якої час від часу він припадає, навідуючись у рідне село. Як і попередня, так і ця книжечка, невелика за обсягом, але видана по-інтелігентному скромно, по-європейськи раціонально, при цьому із емоційними вкрапленнями та насичена оригінальними думками, висловами, які хочеться цитувати. По-простому: «Оглядаючи в споминах прожите життя, розбираючи старі пожовклі фотографії, запалився думкою згадати письмово найкращі роки свого життя, повернутись у юність. Ці короткі мемуари є наміром відтворити радість і смуток прожитих літ, мовити синівське слово про свою школу, рідне село, про дорогих батьків, які простелили мені дорогу в життя, про своїх друзів та вчителів, які відкрили мені першооснови знань про життя, прищепили любов до праці та повагу до рідної землі, уродженцем якої я є.».
У цій своєрідній збірочці думок, історичних фактів, квінтесенції поглядів через соціальну, етнологічну і політичну призми про рідне село вміщено ряд тверджень, у яких є непересічне бачення щирого патріота. У кількох фразах, одним двома реченнями автор дає соціальну характеристику вчителів, звертається до проблеми пошанування їх праці, деякі дотепер нерозгадані факти історії та перекази із минувшини Довгого, а ще, що не менш важливо, суголосність окремих процесів наших днів не тільки історичним процесам чи епохам, а, на жаль, притаманні нам, дрібній політичній метушні та до цих пір не витравленій із народної ментальності здатності заглядати до рота «власть придержащим» (див.с. 28).
Федір Шандор не був би істинним сином своїх батьків, свого часу і свого народу, якби у своїй книжці утвердив відповіді на всі питання, вісім із них він звернув до читача сучасної влади та дослідників.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар