Версія для друку Версія для друку

Грандіозна реформа «Укрпошти» тільки на папері…

Недавно в газеті «Поштовий вісник» було опубліковано розлоге інтерв’ю з генеральним директором «Укрпошти» Ігорем Смілянським, у якому він з пафосом говорить про грандіозну реформу свого відомства. Можливо, десь зміни і є, лише не тут, у глибинці. Навпаки, у нас з кожним роком ситуація погіршується. Колись престижна професія листоноші тепер стала вже не в пошані. Свідченням цьому є те, що вже більше півроку в м. Іршава немає листоноші. А це означає, що сотні мешканців міста вчасно не одержують газети, журнали і листи. Людям самим доводиться йти у відділення поштового зв’язку за кореспонденцією.
– Це дуже негативно впливає на передплату преси, – каже пенсіонер Іван Попович. – Просто у безвиході опинилися люди похилого віку, ті, які важко пересуваються, хворі. Хто їм доставить періодику?
Ситуація й справді критична. Дійшло до того, що ніхто в місті над Іршавкою не хоче взятися за доставку преси. Найбільша мотивація – це зарплата. Аж моторошно стало на душі, коли дізнався, що заробітна плата в керівника «Укрпошти» 333 тисячі гривень на місяць. Для порівняння: листоноша в Києві отримує близько 3,5 тисячі гривень, а в Іршаві – набагато менше. Однак впадати у розпач не слід. Треба шукати резерви. А вони, виявляється, знаходяться на поверхні. За доставку газети редакція «Нового життя» певну суму перераховує пошті. На цьому б і могли заробити зв’язківці. Чим більше буде передплачено періодичних видань, тим більше одержать коштів.
У сучасних умовах професія листоноші змушує бути і психологом, і соціальним працівником, і продавцем. Адже для кожного треба знайти добре слово, розтлумачити, роз’яснити. Є чимало таких людей, які, на жаль, вже з будинку не в змозі виходити. Тому інколи просять листоношу оплатити за телефон, воду і світло.
Попри сучасні технології – електронну пошту, мобільні телефони, праця листоноші досі затребувана. Особливо це стосується літніх людей з невисокими статками, які дотепер підтримують зв’язок зі світом якраз за посередництва поштарів. Вони не лише доставляють періодику та кореспонденцію адресатам, а й розносять пенсії, а, разом з тим, провідують пристарілих та одиноких людей, і для яких ті візити є можливістю поспілкуватися.
– Робота листоноші дуже відповідальна, – каже листоноша Ольга Кополовець. – Потрібно бути комунікабельним та терплячим, адже зустрічаєшся з людьми різного віку та характеру.
Доставка газет завжди була важливою соціальною функцією пошти. Вона і надалі залишається єдиним зв’язком для людей із найвіддаленіших куточків району. Особливо це стосується гірських сіл – Лисичова, Броньки, Сухої, Чорного Потоку, Підгірного, Смологовиці, Климовиці, Івашковиці. Саме тому необхідно доставляти сьогоднішні новини, а не вчорашні…
Отже, реформа «Укрпошти» повинна торкнутися і глибинки. Жителі нашого району мали б відчути це не на словах, а на ділі.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар